Содержание

Сейсмічні пояси

Сейсмічні пояси Землі (грец. seismos — землетрус) — це прикордонні зони між літосферними плитами, які характеризуються високою рухливістю і частими землетрусами, а також є областями зосередження більшості діючих вулканів. Протяжність сейсмічних областей складає тисячі кілометрів. Дані області відповідають глибинним розломам на суші, а в океані — серединно-океанічним хребтам і глибоководним жолобам.

В даний час розрізняють два величезних пояса: широтний Середземноморсько-трансазіатський і меридіональний Тихоокеанський. Пояси сейсмічної активності відповідають областям активного гороутворення і вулканізму.

До Середземноморсько-трансазіатського поясу відноситься Середземномор’я і розташовані в його оточенні гірські масиви Південної Європи, Малої Азії, Північної Африки, а також велика частина території Середньої Азії, Кавказ, Кунь-Лунь, Гімалаї. На цей пояс припадає близько 15% всіх землетрусів у світі, глибина епіцентрів яких проміжна, але можуть бути і дуже руйнівні катаклізми.

80% землетрусів відбуваються в Тихоокеанському сейсмічному поясі, який охоплює острови і глибоководні западини в Тихому океані. По периферії акваторії океану в даному поясі знаходяться сейсмічно активні зони Алеутських островів, Аляски, Курильських островів, Камчатки, Філіппінських островів, Японії, Нової Зеландії, Гавайських островів, Північної та Південної Америки. Тут часто відбуваються землетруси з підкоровими осередками ударів, що мають катастрофічні наслідки, зокрема, провокують цунамі.

Східна гілка Тихоокеанського поясу бере свій початок біля східного узбережжя Камчатки, охоплює Алеутські острови, проходить по західному узбережжю Північної та Південної Америки і закінчується Південною Антильською петлею. Найбільш висока сейсмічність спостерігається в північній частині Тихоокеанської гілки та в області Каліфорнії США. В області Центральної і Південної Америки сейсмічність менш виражена, але і в цих областях можливе зрідка виникнення сильних землетрусів.

Західна гілка Тихоокеанського сейсмічного поясу простягнулася від Філіппін до Молуккських островів, проходить через море Банда, Нікобарські та Зондські острови до Андраманского архіпелагу. На думку вчених, західна гілка через Бірму з’єднується з Трансазіатським поясом. В області західної гілки Тихоокеанського сейсмічного поясу спостерігається велика кількість підкорових землетрусів. Глибокі вогнища розташовані під дном Охотського моря уздовж Японських і Курильських островів, далі смуга глибоких вогнищ поширюється на південний схід, перетинаючи Японське море до Маріанських островів.

Другорядні зони сейсмічності

Розрізняють другорядні зони сейсмічності: Атлантичний океан, західні області Індійського океану, Арктика. Близько 5% всіх землетрусів припадає на ці райони. Сейсмічна область Атлантичного океану бере початок в Гренландії, проходить на південь уздовж Середньо-Атлантичного підводного хребта і закінчується біля островів Тристан-да-Кунья. Сильні удари тут не спостерігаються. Смуга сейсмічної зони в західній частині Індійського океану проходить через Аравійський півострів на південь, далі на південний захід вздовж підводної височини до Антарктиди. Тут, як і в арктичній зоні, трапляються несильні землетруси з неглибокими епіцентрами.

Сейсмічні пояси Землі розташовані так, що начебто обрамляють стійкі величезні брили земної кори — платформи, що сформувалися в глибокій старовині. Іноді можуть заходити на їх територію. Як було доведено, наявність сейсмічних поясів тісно пов’язана з розломами земної кори, як стародавніми, так і більш сучасними.

geografya.ru

Сейсмічні пояси Землі

урок 8

Сейсмічні пояси Землі

Мета: — ознайомити учнів із особливостями утворення сейсмічних поясів Землі, виділити регіони найбільшого поширення землетрусів і вулканів.,

  • розвивати вміння аналізувати, порівнювати, вміння роботи з картою.,

  • здійснювати екологічне виховання.

Тип уроку:Комбінований

Методи: розповідь з елементами бесіди, дослідницький, повідомлення учнів, робота з картою

Обладнання: карта світу, фізична карта України, атласи, програмні продукти «Географія материків і океанів», презентації по темі.

Основні поняття: літосферні плити, природні катастрофи, сейсмічні пояси, внутрішні процеси, тектоніка, тектонічні рухи, землетруси.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

  1. Завдання «Закінчіть речення»

  1. Учені вважають, що колись на Землі був єдиний материк…….( Пангея)

  2. Материкова земна кора складається з трьох шарів: ………( осадового, гранітного, базальтового).

  3. З глибиною температура гірських порід………( підвищується).

  4. Ера сучасного життя називається…………..(Кайнозойська).

  5. Астеносфера є частиною………( мантії).

  6. Материк, який розколовся на Північну Америку та Євразію називався……….(Лавразія).

  7. Гіпотезу дрейфу материків висунув у 1912 році …….(Альфред Вегенер).

  8. Літосфера не є суцільна, а складається з………(літосферних плит).

  9. Сили, які здатні рухати літосферні плити це………..(внутрішні сили Землі).

  10. Якщо плити зближуються або розсуваються, то це…(горизонтальні рухи).

  11. Стійкі ділянки земної кори називаються…………(платформи).

  12. Рухомі ділянки земної кори, що виникають на межі літосферних плит, де проходять глибинні розломи називаються……….( пояси складчастості або сейсмічні пояси).

  1. Запитання.

  1. Описати гіпотезу дрейфу материків Альфреда Вегенера.

  2. Наведіть докази того, що поверхня Землі продовжує змінюватися і сьогодні.

  3. В яких місцях, на вашу думку, можуть відбуватися землетруси і вулкани?

Складіть правильне за змістом речення із запропонованого набору слів

Внутрішніми, здатні, плити, Землі, літосферні, силами, які, сили, називають, рухати.

( Сили, які здатні рухати літосферні плити, називають внутрішніми силами Землі.)

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Прийом « Дивуй!»

На попередньому уроці ви дізналися про рухи літосферних плит та причини цих рухів. Сили, які здатні рухати літосферні плити – це внутрішні сили Землі. Ці самі внутрішні сили Землі зумовлюють й інші процеси. Сьогодні ми поговоримо про внутрішні процеси, що змінюють земну кору та земну поверхню. Один із цих процесів – землетрус.

Ті нещасні або щасливі, котрі не переживали землетрусів можуть судити про них по одному дуже рідкісному документу. По магнітофонному запису, який «наговорив» випадковий «учасник» дуже сильного Аляскінського землетрусу 1964р. Диктор радіостанції Р. Пейт сидів перед мікрофоном, коли почався землетрус, його враження виглядали так (даний запис скорочений): «О, Господи,та це ж землетрус! Точно землетрус! Нічого такого я в житті не переживав! Все поїхало, ящики посунулися з місця, посуд повипадав зі шкафів. Якби це тільки це! Тепер упав на підлогу телевізор. Що робити? Ну такого я ще точно не переживав! Це так мені всю душу витрясе! Хоча б цього не було більше! Весь будинок трясе, немов на спині слона. Немов його хтось трясе, напевне упала радіоантена?????, напевно мене ніхто не почує! Трясусь , як листочок. Ура! Зі мною нічого не сталося! Ні, це важко збагнути! Да, це зовсім кінець, я навіть не можу піднятися. Всі двері відкриті, весь посуд повипадав, все хитається туди-сюди, туди-сюди….. потрібно піти подивитись що там побилося, а головне, що з водопроводом????? та газом. Не хотів би я пережити це ще один раз!»

ІV. Вивчення нового матеріалу

  1. Розповідь учителя

ЗЕМЛЕТРУСИ – це підземні поштовхи, що супроводжуються коливаннями земної поверхні.

Зумовлюють землетруси – внутрішні сили Землі.

А що ще зумовлюють внутрішні сили Землі? ( рухи літосферних плит)

Згадайте будь – ласка , а як виникають ці сили?

( унаслідок розпаду радіоактивних елементів і під час переміщення розплавленої речовини у верхній мантії)

Ці сили спричиняють глибинні розриви земної кори.

У зоні розриву миттєво зрушується земна кора.

Г/П за секунди зміщуються в горизонтальному або вертикальному напрямку.

Це спричиняє раптовий підземний поштовх.

2. Робота з підручником

Розгляньте схему землетрусу

Осередок землетрусу ( гіпоцентр землетрусу)

3.Розповідь учителя

Землетруси розпочинаються зненацька і відбуваються блискавично.

Вони мають велику руйнівну силу.

Сильні землетруси називають КАТАСТРОФІЧНИМИ. (катастрофа — це загибель)

Землетрус у Чилі 1960 р. – зруйнувались гори, перекрили шлях рікам, почали діяти вулкани, ї вогняна лава почала розтікатися в усі боки, знищуючи усе живе на своєму шляху.

4.Робота зі схемою

Опрацюйте відповідний текст підручника і доповніть схему

4. Розповідь учителя

МОРЕТРУСИ – це підводні землетруси.

Окремі ділянки дна можуть опускатися або підніматися.

В результаті моретрусу виникають потужні морські хвилі — ЦУНАМІ.

Зазвичай це 5-7 хвиль. Висота – 20 м. Швидкість – 400-800 км/год.

Вони котяться через весь океан.

Найстрашніші ці хвилі, коли досягають берегів – стіна води обрушується на узбережжя.

5. Розповідь учителя

Силу землетрусів вимірюють БАЛАМИ.

Існує шкала сили землетрусів.

Розробив її відомий учений на прізвище Ріхтер.( звідси і назва) – ШКАЛА РІХТЕРА.

6. Розповідь учителя

 Хто слідкує за землетрусами?

Землетруси вивчає наука сейсмологія.

Прилад, який вимірює і записує струси земної поверхні – СЕЙСМОГРАФИ ( мал. ст. 92)

Важливим завданням цієї науки є прогнозування землетрусів. Навіть на теперішній час передбачати землетруси досить складно. Ще більш менш достовірно можна визначити район і силу землетрусу, але його початок спрогнозувати важко. Найкращий спосіб зменшити втрати – підготуватись до землетрусу. 
   Тому у країнах, де найчастіше спостерігаються ці небезпечні явища, дітей змалку навчають правильної поведінки під час землетрусів. 
   Щоб запобігти великим руйнуванням, у сейсмічних областях споруджують асейсмічні будівлі, які можуть витримати землетрус силою 10 балів.
   Відомо, що деякі тварини можуть відчувати наближення землетрусів і виразно на них реагують. Їх є понад 70, серед них – риби, собаки, коти, коні, ведмеді та ін. 

7.Складіть правильне за змістом речення із запропонованого набору слів

Межі, що, пояс, рухома, проходять, земної, плит,виникає, сейсмічний, це, літосферних, на, ділянка, розломи, де, кори, глибинні.

( Сейсмічний пояс – це рухома ділянка земної кори, що виникає на межі літосферних плит, де проходять глибинні розломи.).

8. Розповідь учителя

Райони поширення землетрусів. 

Найчастіше ці природні явища спостерігаються у

Середземноморському (понад 50% землетрусів),

Тихоокеанському (близько 40%), а також

Атлантичному сейсмічних поясах.

Серед країн найбільше землетрусів відбувається у Чилі та Японії.

До катастрофічних землетрусів останніх десятиліть відносять: Ашгабатський (1948 р.), Чилійський (1960 р.), Ташкентський (1966 р.), у Китаї (1976 р.), Мехіко (1985 р.), Вірменський (1988 р.), у Туреччині (1999 р.).

Найжахливішим землетрусом за всю історію людства був середземноморський у 1201 році. Тоді загинуло понад 1 млн. людей. 

   В Україні бувають землетруси у Карпатах (до 9 балів) та в Криму (до 7 балів).

Один з найсильніших землетрусів у Криму стався у 1927 році в Ялті. Його сила досягала 9 балів. Руйнувань зазнало багато міст, обвалилися скелі на горах Ай-Петрі і Демерджі, на заході від півострова в морі вихопилися вогняні стовпи висотою до 500 м. Очевидно, це був викид газу. 

9. Робота з контурною картою

Завдання 2.

Висновок 1.

V. Закріплення вивчених знань

1. Бліц – опитування.

1) Як виникає землетрус?

2) Що називають осередком землетрусу?

3) Що називають епіцентром землетрусу?

4) Чим небезпечні моретруси?

5) Чи бувають землетруси в Україні?

6) Чому в Японії кожний день землетрус?

2. Показати на карті місця найбільш частих та сильних землетрусів.

3. Гра « П’ять речень».

( зміст гри полягає в тому, щоб п’ятьма реченнями викласти зміст розглянутого

на цьому уроці матеріалу).

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Домашнє завдання

Підготувати повідомлення про тварин – сейсмологів.

vseosvita.ua

Сейсмические пояса Земли. Сейсмические волны

Сейсмическими поясами Земли называются зоны соприкосновения литосферных плит, составляющих нашу планету. Ключевой характеристикой этих пограничных зон является повышенная подвижность и, как следствие этого, высокая вулканическая активность. 95% всех землетрясений, происходящих на планете, приходится на сейсмические пояса. Собственно, это зоны проявления активности земной коры, выраженной в вулканических процессах, землетрясениях и горообразовании.

Протяженность поясов огромна: они опоясывают земной шар на тысячи километром, пролегают по суше и по океаническому дну. На сегодня в географической науке принято выделять два сейсмических пояса: Средиземноморско-Трансазиатский – широтный пояс, протянувшийся вдоль экватора – и Тихоокеанский – меридиональный, идущий перпендикулярно широтному.

Средиземноморско-Трансазиатский сейсмический пояс

Пояс проходит по Средиземному морю и прилегающим к нему южно-европейским горным массивам, а также горам Северной Африки и Малой Азии. Далее он тянется по хребтам Кавказа и Ирана, через Среднюю Азию, Гиндукуш к Куэнь-Луню и Гималаям.

Наиболее активными в сейсмическом отношении зонами Средиземноморско-Трансазиатского пояса является зона Румынских Карпат, Ирана и Белуджистана. От Белуджистана зона сейсмоактивности тянется до Бирмы. Довольно сильные удары нередко бывают в Гиндукуше.

Зоны подводной активности пояса расположены в Атлантическом и Индийском океанах, а также частично в Северно-Ледовитом. Сейсмическая зона Атлантики проходит через Гренландское море и Испанию вдоль Средне-Атлантического хребта. Зона активности Индийского океана через Аравийский полуостров идет по дну на юг и юго-запад к Антарктиде.

Тихоокеанский сейсмический пояс

Более 80% всех землетрясений на Земле приходится именно на Тихоокеанский пояс. Он проходит по горным цепям, опоясывающим Тихий океан, по дну самого океана, а также по островам его западной части и Индонезии.

Восточная часть пояса огромна и тянется от Камчатки через Алеутские острова и западные прибрежные зоны обоих Америк к Южно-Антильской петле. Северная часть пояса обладает наибольшей сейсмической активностью, которая ощущается в Калифорнийском звене, а также в района Центральной и Южной Америки. Западная часть от Камчатки и Курил тянется к Японии и дальше.

Восточная ветвь пояса полна извилистых и резких поворотов. Она берет начало на острове Гуам, проходит к западной части Новой Гвинеи и резко поворачивает на восток к архипелагу Тонга, от которого берет крутой поворот на юг. Что качается южной зоны сейсмической активности Тихоокеанского пояса, то на текущий момент времени она изучена недостаточно.

Сейсмические волны

Сейсмические волны – это энергетические потоки, которые расходятся по земной поверхности от эпицентра землетрясения или искусственного взрыва. Основными видами волн являются объемные и поверхностные. Объемные волны – самые мощные – они движутся в недрах земли, в то время как поверхностные волны идут только по поверхности.

Объемные волны:

  • волны Р (волны сжатия или первичные) – самые быстрые, могут двигаться в разных средах (твердой, жидкой, газообразной), действуют схожим образом со звуковой волной – посткупальные движения, захватывающие частицы породы;
  • волны S (волны поперечны, рассекающие, побочные или вторичные) – движутся медленнее, чем тип Р, не могут проходить в жидкой среде.

Поверхностные волны:

  • волны Релея – движутся по поверхности земли так же, как волны на воде; имеет большую разрушительную силу. Вибрации, ощущаемые во время землетрясений и взрывов, вызваны именно этим типом волн.
  • волны Лява – их движение похоже на движение змеи, раздвигают породу в стороны, считаются самыми разрушительными.

xn—-8sbiecm6bhdx8i.xn--p1ai

Сейсмические пояса Земли. Названия сейсмических поясов Земли

Сейсмические пояса Земли – это зоны, где соприкасаются между собой литосферные плиты, из которых состоит наша планета. Основной характеристикой подобных областей является повышенная подвижность, которая может выражаться в частых землетрясениях, а также в наличии действующих вулканов, которые время от времени имеют свойство извергаться. Как правило, подобные районы Земли тянутся на тысячи миль в длину. На протяжении всей этой дистанции может прослеживаться большой разлом земной коры. Если же подобный хребет находится на дне океана, он выглядит как среднеокеанический желоб.

Современные названия сейсмических поясов Земли

Согласно общепринятой географической теории, ныне на планете существует два крупнейших сейсмических пояса. В их число входит один широтный, то есть расположенный вдоль экватора, а второй – меридианный, соответственно, перпендикулярный предыдущему. Первый называется Средиземноморско-Трансазиатским и свое начало он берет примерно в Персидском заливе, а крайняя точка достигает середины Атлантического океана. Второй называется меридиональный Тихоокеанский, и проходит он в полном соответствии со своим именем. Именно в этих областях наблюдается наибольшая сейсмическая активность. Здесь имеют свое место горные образования, а также постоянно действующие вулканы. Если данные сейсмические пояса Земли просмотреть на карте мира, то становится понятно, что большинство извержений приходится именно на подводную часть нашей планеты.

Самый большое хребет в мире

Важно знать, что 80 процентов всех землетрясений и вулканических извержений приходится именно на Тихоокеанский горный хребет. Большая его часть расположилась под солеными водами, но он затрагивает и некоторые части суши. Например, на Гавайских островах, именно из-за раскола земной породы, постоянно происходят землетрясения, которые часто приводят к большому количеству человеческих жертв. Далее этот гигантский хребет включает в себя более мелкие сейсмические пояса Земли. Так, к нему относятся Камчатка, Алеутские острова. Он затрагивает западное побережье всего Американского континента и заканчивается аж на Южной Антильской Петле. Именно поэтому все жилые регионы, которые расположены вдоль этой линии, постоянно переживают более или менее сильные земные толчки. Среди наиболее популярных городов-гигантов, который находится в этой нестабильной области – Лос-Анджелес.

Сейсмические пояса земли. Названия менее распространенных из них

Теперь рассмотрим зоны так называемых вторичных землетрясений, или второстепенной сейсмичности. Все они достаточно плотно расположены в пределах нашей планеты, однако в некоторых местах отголоски совсем не слышны, в то время, как в других регионах толчки достигают чуть ли не максимума. Но стоит отметить, что данная ситуация присуща только тем землям, которые находятся под водами Мирового океана. Второстепенные сейсмические пояса Земли сосредоточены в водах Атлантики, в бассейне Тихого океана, а также в Арктике и в некоторых районах Индийского океана. Интересно, что сильные толчки, как правило, приходятся именно на восточную часть всех земных вод, то есть «Земля дышит» в районе Филиппин, постепенно спускаясь ниже, к Антарктиде. В некоторой степени очаги этих ударов распространяются и на воды Тихого океана, а вот в Атлантике практически всегда спокойно.

Более подробное рассмотрение данного вопроса

Как было сказано выше, сейсмические пояса Земли образуются именно в месте стыков наиболее крупных литосферных плит. Самым масштабным среди таковых является меридианный Тихоокеанский хребет, на всей длине которого насчитывается огромное количество горных возвышений. Как правило, очаг ударов, который вызывает толчки в этой природной зоне – подкоровый, поэтому распространяются они на очень большие расстояния. Наиболее сейсмически активной ветвью меридианного хребта является его северная часть. Тут наблюдаются крайне высокие удары, которые часто доходят до Калифорнийского побережья. Именно по этой причине количество небоскребов, которое возводится в данной области, всегда сводится к минимуму. Обратите внимание на то, что такие города, как Сан-Франциско, Лос-Анджелес, в общем-то, одноэтажные. Высотки возведены только в центре города. Направляясь ниже, к югу, сейсмичность данной ветки снижается. На западном побережье Южной Америки толчки уже не такие сильные, как на Севере, однако там все равно отмечаются подкорковые очаги.

Множество веток одного большого хребта

Названия сейсмических поясов Земли, которые являются ответвлениями от основного меридианного Тихоокеанского хребта, напрямую связаны с их географическим местоположением. Одна из веток – Восточная. Она берет свое начало у берегов Камчатки, проходит вдоль Алеутских островов, затем огибает весь Американский континент и заканчивается на Фолклендских островах. Данная зона не является катастрофически-сейсмической, и толчки, которые образуются в ее пределах, невелики. Стоит лишь отметить, что в районе экватора от нее уходит ответвление на Восток. Карибское море и все островные государства, которые здесь расположены, уже находятся в зоне Антильской сейсмической петли. В данном регионе ранее наблюдалось множество землетрясений, которые приносили немало бедствий, однако в наши дни Земля «успокоилась», и толчки, которые слышны и ощутимы на всех курортах Карибского моря, не представляют никакой опасности для жизни.

Небольшой географический парадокс

Если рассматривать сейсмические пояса Земли на карте, то получается, что восточная ветка Тихоокеанского хребта проходит вдоль самого западного побережья суши нашей планеты, то есть вдоль Америки. Западная же ветка того же сейсмического пояса начинается у Курильских островов, проходит через Японию, а после делится еще на две другие. Странно, что названия этим сейсмическим зонам были подобраны с точностью да наоборот. Кстати, те две ветки, на которые делится данная полоса, также имеют названия «Западной» и Восточной», но на сей раз их географическая принадлежность совпадает с общепринятыми правилами. Восточная уходит через Новую Гвинею к Новой Зеландии. В этом районе прослеживаются достаточно сильные подземные толчки, часто носящие разрушительный характер. Восточная ветка охватывает берега Филиппинских островов, южные острова Таиланда, а также Бирму, и в завершении соединяется со Средиземноморско-Трансазиатским поясом.

Краткий обзор «параллельного» сейсмического хребта

Теперь рассмотрим ту литосферную область, которая расположена ближе к нашему региону. Как вы уже поняли, название сейсмических поясов нашей планеты зависит от их расположения, и в данном случае Средиземноморско-Трансазиатский хребет тому подтверждение. В пределах его протяжности находятся Альпы, Карпаты, Апеннины и острова, расположенные в Средиземном море. Наибольшая сейсмическая активность приходится на Румынский узел, где довольно часто наблюдаются сильные толчки. Продвигаясь на Восток, данный пояс захватывает земли Белуджистана, Ирана и завершается в Бирме. Однако общий процент сейсмической активности, который приходится на эту область, равен всего лишь 15. Поэтому данный регион является вполне безопасным и спокойным.

autogear.ru

название сейсмических поясов на карте

Сейсмические пояса Земли представляют собой линии, по которым проходят границы между литосферными плитами. Если плиты движутся навстречу друг другу, то на стыках образуются горы (такие участки еще называют зонами горообразования). Если же литосферные плиты расходятся, то в этих местах появляются разломы. Естественно, такие процессы как схождение-расхождение литосферных плит не остаются без последствий – около 95% всех землетрясений и извержений вулканов происходит в этих областях. Именно поэтому они носят название сейсмических (с греческого seismos — сотрясать).

Принято выделять два основных сейсмических пояса: широтный Средиземноморско-Трансазиатский и перпендикулярный ему меридиональный Тихоокеанский. В данных двух областях происходит подавляющее большинство всех землетрясений. Если посмотреть на карту сейсмической опасности, то становится отчетливо видно, что зоны, выделенные красным и бордовым, находятся именно в месте расположения этих двух поясов. Они простираются на тысячи километров, огибая земной шар, пролегают на суше и под водой.

Тихоокеанский сейсмический пояс

Практически 80% всех землетрясений и извержений вулканов приходятся на Тихоокеанский сейсмический пояс, иначе называемый Тихоокеанским огненным кольцом. Данная сейсмическая зона действительно, будто кольцом, обхватывает почти весь Тихий океан. Различают две ветви этого пояса – Восточную и Западную.

Восточная ветвь начинается от берегов Камчатки и идет по Алеутским островам, проходит через все западное побережье Северной и Южной Америк и заканчивается в районе Южно-Антильской петли. В этой области больше всего мощных землетрясений происходит на Калифорнийском полуострове, чем обусловлена архитектура таких городов, как Лос-Анджелес и Сан-Франциско – там преобладают дома высотой в один-два этажа с редкими многоэтажными строениями, в основном в центральных частях городов.

Западная ветвь Тихоокеанского огненного кольца тянется от Камчатки через Курильские острова, Японию и Филиппины, охватывает Индонезию и, огибая дугой Австралию, через Новую Зеландию доходит до самой Антарктиды. В этом районе происходит множество мощных подводных землетрясений, часто приводящих к катастрофическим цунами. Сильнее всего от землетрясений и цунами в этом регионе страдают такие островные государства, как Япония, Индонезия, Шри-Ланка и тд.

Средиземноморско-Трансазиатский сейсмический пояс

Средиземноморско-Трансазиатский пояс, как следует из его названия, простирается через все Средиземное море, включая в себя южно-европейские, северно-африканские и ближневосточные регионы. Далее он тянется практически через всю Азию, по хребтам Кавказа и Ирана до самых Гималаев, к Мьянме и Таиланду, где, по оценкам некоторых ученых, соединяется с сейсмической Тихоокеанской зоной.

По данным сейсмологов, на этот пояс приходится около 15% мировых землетрясений, при этом наиболее активными зонами Средиземноморско-Трансазиатского пояса принято считать Румынские Карпаты, Иран и восток Пакистана.

Второстепенные сейсмические пояса

Выделяют также и второстепенные зоны сейсмический активности. Второстепенными они считаются потому, что на их долю приходится лишь 5% всех землетрясений нашей планеты. Сейсмический пояс Атлантического океана начинается у берегов Гренландии, тянется вдоль всей Атлантики и находит свой конец возле островов Тристан-да-Кунья. Здесь не бывает сильных землетрясений, и благодаря отдаленности этой зоны от континентов подземные толчки в этом поясе не приносят разрушений.

Западная часть Индийского океана так же характеризуется своей собственной сейсмической зоной, и хотя она достаточно велика по длине (доходит своим южным концом до самой Антарктиды), землетрясения здесь не слишком сильны, а их очаги располагаются неглубоко под землей. Так же сейсмическая зона существует и в Арктике, но из-за практически полной безлюдности этих мест, а так же благодаря малой мощности подземных толчков, землетрясения в этом регионе не имеют особенного влияния на жизнь людей.

Самые мощные землетрясения 20-21 веков

Так как на Тихоокеанское огненное кольцо приходится до 80% всех землетрясений, то основные по своей мощности и разрушительности катаклизмы произошли именно в этом регионе. В первую очередь, стоит упомянуть Японию, которая не раз становилась жертвой сильнейших землетрясений. Самым разрушительным, хоть и не самым сильным по магнитуде своих колебаний, стало землетрясение 1923 года, которое носит название Великое землетрясение Канто. По разным оценкам, во время и от последствий данного бедствия погибло 174 тысячи человек, еще 545 тысяч так и не были найдены, общее число пострадавших оценивается в 4 миллиона человек. Самым сильным японским землетрясением (с магнитудой от 9,0 до 9,1) стало знаменитое бедствие 2011 года, когда мощное цунами, вызванное подводными толчками у берегов Японии, вызвало разрушения в приморских городах, а пожар на нефтехимическом комплексе в городе Сендай и авария на АЭС Фокусима-1 нанесли огромный ущерб как экономике самой страны, так и экологии всего мира.

Наиболее сильным из всех документально зарегистрированных землетрясений считается Великое Чилийское землетрясение с магнитудой до 9,5, которое произошло в 1960 году (если посмотреть на карте, то становится видно, что оно произошло так же в области Тихоокеанского сейсмического пояса). Бедствием, унесшим самое большое количество жизней в 21 веке, признано землетрясение в Индийском океане 2004 года, когда мощное цунами, являвшееся его последствием, унесло почти 300 тысяч жизней человек из почти 20 стран мира. На карте зона землетрясения относится к западной оконечности Тихоокеанского кольца.

В Средиземноморско-Трансазиатском сейсмическом поясе так же произошло множество крупных и разрушительных землетрясений. К одному из таких относится землетрясение 1976 года в Таншане, когда только по официальным данным КНР погибло 242 419 человек, однако по некоторым данным число жертв превышает 655 тысяч, что делает это землетрясение одним из самых смертельных в истории человечества.

Смотрите также:

terasfera.ru

Сейсмічні пояси Землі. Сейсмічні хвилі


Сейсмічними поясами Землі називаються зони зіткнення літосферних плит, складових нашу планету. Ключовою характеристикою цих прикордонних зон є підвищена рухливість і, як наслідок цього, висока вулканічна активність. 95% всіх землетрусів, що відбуваються на планеті, припадає на сейсмічні пояси. Власне, це зони прояву активності земної кори, вираженої в вулканічних процесах, землетрусах і гороутворенні.

Протяжність поясів величезна: вони оперізують земну кулю на тисячі кілометром, пролягають по суші й по океанічному дну. На сьогодні в географічній науці прийнято виділяти два сейсмічних пояси: Середземноморським-Трансазиатская – широтний пояс, що простягнувся уздовж екватора – і Тихоокеанський – меридіональний, що йде перпендикулярно широтному.

Середземноморським-Трансазиатская сейсмічний пояс
Пояс проходить по Середземному морю і прилеглим до нього південно-європейським гірських масивів, а також горам Північної Африки та Малої Азії. Далі він тягнеться по хребтах Кавказу і Ірану, через Середню Азію, Гіндукуш до Куень-Луню і Гімалаям.

Найбільш активними в сейсмічному відношенні зонами Середземноморським-Трансазіатського поясу є зона Румунських Карпат, Ірану і Белуджистана. Від Белуджистана зона сейсмоактивності тягнеться до Бірми. Досить сильні удари нерідко бувають в Гіндукуш.

Зони підводного активності пояса розташовані в Атлантичному та Індійському океанах, а також частково в Північно-Льодовитому. Сейсмічна зона Атлантики проходить через Гренландське море та Іспанію уздовж Середньо-Атлантичного хребта. Зона активності Індійського океану через Аравійський півострів йде по дну на південь і південний захід до Антарктиди.

Тихоокеанський сейсмічний пояс
Більше 80% всіх землетрусів на Землі припадає саме на Тихоокеанський пояс. Він проходить по гірських ланцюгах, оперізувальний Тихий океан, по дну самого океану, а також по островах його західній частині та Індонезії.

Східна частина поясу величезна і тягнеться від Камчатки через Алеутські острови і західні прибережні зони обох Америк до Південно-Антильской петлі. Північна частина поясу володіє найбільшою сейсмічною активністю, яка відчувається в Каліфорнійському ланці, а також у району Центральної і Південної Америки. Західна частина від Камчатки і Курил тягнеться до Японії і далі.

Східна гілка пояса сповнена звивистих і різких поворотів. Вона бере початок на острові Гуам, проходить до західної частини Нової Гвінеї і різко повертає на схід до архіпелагу Тонга, від якого бере крутий поворот на південь. Що хитається південної зони сейсмічної активності Тихоокеанського поясу, то на поточний момент часу вона вивчена недостатньо.

Сейсмічні хвилі
Сейсмічні хвилі – це енергетичні потоки, які розходяться по земній поверхні від епіцентру землетрусу або штучного вибуху. Основними видами хвиль є об’ємні і поверхневі. Об’ємні хвилі – найпотужніші – вони рухаються в надрах землі, в той час як поверхневі хвилі йдуть тільки по поверхні.

Об’ємні хвилі:

хвилі Р (хвилі стиснення або первинні) – найшвидші, можуть рухатися в різних середовищах (твердої, рідкої, газоподібної), діють схожим чином зі звуковою хвилею – посткупальние руху, захоплюючі частинки породи;
хвилі S (хвилі поперечні, що розсікають, побічні або вторинні) – рухаються повільніше, ніж тип Р, не можуть проходити в рідкому середовищі.
Поверхневі хвилі:

хвилі Релея – рухаються по поверхні землі так само, як хвилі на воді; має велику руйнівну силу. Вібрації, що відчуваються під час землетрусів і вибухів, викликані саме цим типом хвиль.
хвилі Лява – їх рух схоже на рух змії, розсовують породу в сторони, вважаються найбільш руйнівними.

« Земне тяжіння. Гравітаційне поле Землі

Екватор Землі. Окружність земної кулі »

moyaosvita.com.ua

ВНУТРІШНІ ПРОЦЕСИ, ЩО ЗУМОВЛЮЮТЬ ЗМІНИ ЗЕМНОЇ КОРИ. СЕЙСМІЧНІ ПОЯСИ. ЗЕМЛЕТРУСИ

ВНУТРІШНІ ПРОЦЕСИ, ЩО ЗУМОВЛЮЮТЬ ЗМІНИ ЗЕМНОЇ КОРИ. СЕЙСМІЧНІ ПОЯСИ. ЗЕМЛЕТРУСИ

Мета: поглиблення та систематизація знань про рухи літосферних плит та їх наслідки; формування знань про внутрішні процеси Землі; вдосконалення навичок роботи з картами та схемами атласу; формування навичок розпізнавання землетрусів та дій під час землетрусів.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: атласи, підручники, аркуші паперу, маркери, фрагменти відеофільму «Землетруси» (за наявності).

Опорні поняття: літосферні плити, природні катастрофи.

Базові поняття: сейсмічні пояси, внутрішні процеси, тектоніка, тектонічні рухи, землетруси, вулканізм.

ЗМІСТ УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Альтернативні варіанти

Прийом «Географічний диктант»

• Учені вважають, що колись на Землі був єдиний материк… (Пангея)

• Земна кора материків складається з трьох шарів: … (Осадового, гранітного, базальтового)

• З глибиною температура гірських порід… (Підвищується)

• Ера сучасного життя називається… (Кайнозойська)

• Астеносфера є частиною… (Мантії)

• Джерелом енергії, що рухає літосферні плити, є… (Внутрішнє тепло Землі)

Взаємоперевірка

1. Прийом «Так — ні»

Учитель (учень) загадує поняття, пов’язане з темою (наприклад, ядро, літосфера, Пангея та ін.), а учні намагаються знайти відповідь, ставлячи навідні запитання, відповідати на які слід лише «так» або «ні».

2. Конкурс проблемних питань

Учні оголошують запитання, підготовлені вдома, та пропонують іншим дати відповідь на них. Потім обговорюють їх, визначають найцікавіші.

3. Прийом «Бліц-опитування»

• В які способи вчені вивчають минуле Землі?

• В які способи можна спрогнозувати майбутнє Землі?

• Наведіть докази того, що поверхня Землі продовжує змінюватися і сьогодні.

• В яких місцях, на вашу думку, відбуваються землетруси, вулканізм?

IIІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Прийом «Проблемне питання»

На попередньому уроці ви дізналися про рухи літосферних плит та причини цих рухів. Давайте проведемо простий експеримент. Візьмемо два зошити з м’якими обкладинками та уявимо собі, що це — літосферні плити з материковою корою, а аркуші паперу в зошитах — це шари гірських порід. Зіткнемо зошити краями. Що відбувається? Аркуші в зошитах починають зминатися, деформуватися. Найбільші ушкодження аркушів можна спостерігати по краях зошита, найменші — там, де ви притримували зошит руками. Які висновки дає змогу зробити цей експеримент? Які ділянки літосферних плит зазнають найбільших деформацій? Які наслідки мають рухи літосферних плит?

IV. Вивчення нового матеріалу

Розгорнутий план етапу

  1. Формування поняття «сейсмічні пояси». (Робота з атласом)

  2. Види рухів літосферних плит. Тектоніка.

(Робота в групах. Прийом «Шпаргалка»)

Завдання. Працюючи зі схемами атласу та відповідним текстом підручника, зробіть «шпаргалку», що характеризує види руху літосферних плит. (Фактично, діти створюють аркуш опорних сигналів (ЛОС), але, називаючи його «шпаргалкою» та дозволивши використовувати його під час відповіді, вчитель таким чином створює більш близьку за духом для школярів психологічну атмосферу для роботи.)

Один із варіантів такої «шпаргалки» може мати такий вигляд:

або такий:

3. Землетруси (робота з підручником):

а) поняття про землетруси;

б) причини землетрусів;

в) проблеми прогнозування землетрусів.

V. Закріплення вивчених знань

1. Прийом «Картографічний практикум»

Завдання. За картою «Літосферні плити» визначте місця найбільш частих та сильних землетрусів.

2. Прийом «Експрес-тест»

1. Блоки, з яких складається літосфера, називають:

а) підземними блоками;

б) літосферними плитами;

в) материками.

2. Швидкі розривні рухи літосферних плит — це:

а) цунамі; б) землетруси; в) дрейф континентів.

3. Унаслідок зіткнення материкових літосферних плит виникають:

а) моря; б) западини; в) гори.

4. Найсильніші руйнування під час землетрусів спостерігаються:

а) в епіцентрі;

б) у вогнищі землетрусу;

в) у мантії.

5. В Україні найбільш імовірно виникнення землетрусів:

а) на півночі; б) на сході; в) у Карпатах.

3. Взаємоперевірка

VI. Підсумок уроку

Заключне слово вчителя

• До внутрішніх процесів Землі відносять рухи літосферних плит, землетруси, вулканізм.

• Найбільш активно внутрішні процеси виявляються в сейсмічних поясах, які утворюються на межах літосферних плит.

• Розрізняють підземні горизонтальні та вертикальні рухи ділянок земної кори та швидкі розривні — землетруси.

• Вивчення рухів літосферних плит дає ученим можливість складати прогнози щодо того, на яких територіях та якого масштабу землетруси можливі.

VII. Домашнє завдання

• Опрацювати текст параграфа.

• Скласти план до тексту параграфа.

• Зробити макет вулкана.

Додатковий матеріал до уроку

• Щороку на нашій планеті відбувається в середньому 800 тис. землетрусів, з яких близько 100 руйнівної сили. Першість за кількістю землетрусів поділяють Японія та Чілі. Географи звуть їх «гамаками земної кулі». У кожній з цих країн щороку відбувається в середньому по кілька тисяч землетрусів. Так, в Японії — 7–8 тис. землетрусів на рік, але більшість з них слабкі і фіксуються за допомогою приладів.

• Сильні, часом катастрофічні землетруси пов’язані з областями молодих гір Кавказу та Центральної Азії. Восени 1948 року була повністю зруйнована столиця Туркменії Ашґабад. Загинуло 110 тис. осіб. У 1988 році сильний землетрус на півночі Вірменії зруйнував міста Ленінакан, Кіровакан, Спітак. Загинуло понад 25 тис. мешканців.

• Найбільш катастрофічним у ХХ ст. вважають землетрус силою 9,5 бала за шкалою Ріхтера, що стався 21–26 травня 1960 р. у південноамериканській країні Чілі. Під час землетрусу деякі прибережні острови потонули в глибинах океану, а інші, навпаки, піднялися, прокинулися «старі» вулкани, утворилися нові озера. Велетенські цунамі заввишки 30–40 м мчали зі швидкістю реактивного літака та обрушувались на Чілійське узбережжя. Вони зруйнували та затопили всі портові міста. Землетрус охопив територію понад 100 тис. км2, було зруйновано 35 міст і сотні селищ, понад 2 млн людей залишилося без житла, а загинуло понад 10 тис. осіб.

• У ХХІ ст. землетрус в Індійському океані, неподалік від узбережжя Індонезії в грудні 2004 року спричинив переміщення островів та велетенське цунамі, що обрушилося на острови та прибережні території Південної та Південно-Східної Азії, внаслідок чого загинуло майже 260 тис. осіб.

• Антарктида — поки що єдиний континент, де не зареєстровано жодного землетрусу, хоча діючі вулкани там є. Як вважають деякі вчені, землетрусам тут заважає величезний тягар крижаного панцира потужністю 2–4 тис. м.

• У тих країнах, де часто відбуваються землетруси, наприклад у Японії, традиційно будівлі споруджували дуже легкими, щоб уникнути максимальних руйнувань. Для сучасних споруд використовують спеціальні пристосування, що дозволяють їм хитатися, але не падати. В бетонних стінах і фундаментах токійських хмарочосів є спеціальні пружини, що амортизують поштовхи.

vseosvita.ua

Отправить ответ

avatar
  Подписаться  
Уведомление о