Содержание

Анализ «Война и мир» Толстой

4.7

Средняя оценка: 4.7

Всего получено оценок: 973.

Обновлено 10 Июля, 2021

4.7

Средняя оценка: 4.7

Всего получено оценок: 973.

Обновлено 10 Июля, 2021

Уникальным в истории мировой литературы является классический роман Льва Николаевича Толстого «Война и мир», повествующий о жизни русского общества в эпоху наполеоновских войн. Произведение в течение многих лет пользуется неизменным успехом у читателей и литературных исследователей во всём мире.

Предлагаем ознакомиться с анализом романа, который будет полезен ученикам 10 класса при написании сочинения, подготовке к уроку литературы и ЕГЭ.

Опыт работы учителем русского языка и литературы — 36 лет.

Краткий анализ

Год написания – 1863–1869 годы.

История создания – Первоначально Толстой планировал написать повесть о декабристе, который вместе с семьёй вернулся домой из многолетней ссылки. Однако в ходе работы замысел существенно расширился: появились новые герои, были отодвинуты временные рамки. В результате появился роман-эпопея, работа над которым заняла у Толстого почти 7 лет.

Тема – Центральная тема произведения – историческая судьба русского народа в Отечественной войне 1812 года. Также автором подняты темы любви, семьи, жизни и смерти, долга, войны.

Композиция – Роман состоит и 4 томов и эпилога, каждому тому соответствует определённый временной промежуток. Композиция романа отличается сложностью и многослойностью.

Жанр – Роман-эпопея.

Направление – Реализм.

История создания

В 50-х годах XIX столетия Л.Н. Толстой берётся за работу над повестью о декабристе, вернувшемся вместе со своим семейством из ссылки в Сибири. Эта тема настолько увлекла писателя, что он стал всё глубже проникать во внутренний мир своего героя, искать мотивы его поступков, разбираться, как сформировался характер человека, пришедшего к выступлению на Сенатской площади в 1825 году. В результате возникла необходимость описать всю жизнь героя, начиная с ранней юности. Так временные рамки произведения были смещены на полвека назад, и сюжет начал свой отсчёт с 1805 года.

Неудивительно, что столь глубокое погружение в жизнь главного героя потребовало расширения и значительного увеличения главных и второстепенных персонажей.

«Три поры» – таковым было одно из первых названий произведения. По замыслу Толстого, первая часть, или пора, описывала жизнь молодых декабристов, вторая – восстание декабристов, а третья – их амнистию и возвращение из многолетней ссылки домой. В конечном итоге Лев Николаевич решил направить все свои силы на описание первой поры, поскольку даже этот промежуток времени потребовал от него колоссальных усилий. Так вместо повести писателем был создан монументальный труд, историческая и художественная эпопея.

История создания «Войны и мира» явила собой пример не только кропотливой работы над характерами героев и их взаимоотношениями, но и полного погружения в историю России. Толстой тщательным образом изучал военные документы, мемуары участников и свидетелей наполеоновских войн, а для описания сцены Бородинской битвы некоторое время провёл в Бородине, на поле бывшего сражения, лично собирая достоверную информацию.

На протяжении работы над романом Лев Николаевич критично относился к проделанной работе. В стремлении написать достойное внимания произведение он создал 15 различных вариантов начала романа.

Перед публикацией автор переименовал свое произведение. Смысл названия «Война и мир» заключается в том, что автор на примере разных персонажей и разных социальных слоёв общества показал отношение людей к происходящим в стране и мире грандиозным историческим событиям.

Посмотрите, что еще у нас есть:

Тема

Среди множества тем, освещённых автором в романе, одной из важнейших является историческая судьба всего русского народа в период военного лихолетья. Лев Николаевич всегда критиковал любые войны, поскольку в дальнейшем они становились причиной серьёзных общественных проблем.

Люди, оторванные от привычных занятий и вынужденные убивать себе подобных, навсегда меняли своё мировоззрение. Как следствие, всей нации наносился огромный, непоправимый нравственный ущерб.

Военные действия стали прекрасным фоном для развития такой важной темы , как истинный и ложный патриотизм. Война 1812 года имела огромное значение в объединении всей нации в общем патриотическом порыве – изгнать врага со своей земли. В этом были солидарны многие представители дворянства и простой народ. Все герои романа так или иначе прошли проверку 1812 годом и получили нравственную оценку своих действий.

Все свои чаяния и надежды Лев Николаевич вложил в основную мысль произведения – каждый человек должен жить интересами своего народа, стремиться к истинной гармонии, позабыв о жажде наживы или карьерных амбициях. Любовь к родине, добрые помыслы, единение с простым народом – то, чему учит произведение.

Смысл романа заключается в «народности», поскольку именно народ есть движущая сила и величие нации.

Композиция

Проводя анализ произведения «Война и мир», необходимо отметить сложность и многоступенчатость его построения. Не только роман, но даже каждый том и каждая глава имеют свои важные элементы сюжета (завязку, кульминацию, развязку). В книге теснейшим образом переплетены главные сюжетные линии, многие персонажи и эпизоды противопоставлены друг другу.

Произведение состоит из 4 томов и эпилога, и каждой из частей книги соответствует определённый временной промежуток.

  • 1 том
    (1805 год) – описание войны и главных героев, охваченных честолюбивыми мечтами.
  • 2 том (1806–1811 год) – отображение проблем и сложных жизненных ситуаций, в которых оказался каждый из героев романа.
  • 3 том (1812 год) – полностью посвящён войне 1812 года. Описание Бородинского сражения как кульминации романа.
  • 4 том (1812–1813 годы) – наступление долгожданного мира, с приходом которого происходит прозрение главных героев.
  • Эпилог (1820 год) – I часть – повествование о дальнейшей судьбе центральных персонажей; II часть – размышления автора о причинах возникновения войн и роли личности в истории.

Главные герои

О героях произведения мы написали отдельную статью – Главные герои «Войны и мира».

Жанр

Определить жанр «Войны и мира» достаточно просто – это роман-эпопея. Главными его отличиями от других литературных жанров является большой объём произведения, масштаб отображаемых исторических событий и проблематики.

В жанровом отношении «Война и мир» представляет собой очень сложное произведение, поскольку в нём присутствуют характерные черты исторического, социально-бытового, философского, батального романов, а также мемуаров, хроник.

Поскольку в романе задействовано много исторических лиц и даны описания реальных исторических событий, показаны судьбы героев из разных социальных слоёв, а также критическое отношение к придворным лжепатриотам, роман принято относить к литературному направлению критический реализм.

Тест по произведению

Доска почёта

Чтобы попасть сюда — пройдите тест.

  • Ирина-Львовна Фрол

    21/31

  • Яна Гулько

    21/31

  • Асыл Марат

    29/31

  • Марина Ставрогина

    31/31

  • Александр Матвеев

    24/31

  • Елена Наволокина

    27/31

  • Екатерина Славская

    13/31

  • Татьяна Габова

    21/31

  • Катя Иванова

    30/31

  • Михаил Палагин

    23/31

Рейтинг анализа

4. 7

Средняя оценка: 4.7

Всего получено оценок: 973.


А какую оценку поставите вы?

История создания романа «Война и мир» Л. Н. Толстого (Первый вариант) | доклад, реферат, сочинение, сообщение, отзыв, статья, анализ, характеристика, тест, ГДЗ, книга, пересказ, литература

Роман Л.Н. Толстого «Война и мир» писался нелегко и требовал от создателя огромных усилий. Как отметил в 1869 году в черновиках Л.Н. Толстой, «мучительное и радостное упорство и волнение» сопровождали его все семь долгих лет написания романа. В годы работы над произведением Толстой практически не вёл дневник, делая только редкие заметки в записных книжках, и не отвлекался на другие замыслы — вся энергия и сила уходили на написание романа «Война и мир». Ещё в 1856 году Лев Николаевич задумывает написать грандиозное произведение, повествующее о декабристе, который возвращается из ссылки домой. В 1861 году Толстой зачитывал И.

С. Тургеневу первые главы этого произведения.

Однако вскоре писатель переходит от рассказа о судьбе одного героя к повествованию о целом поколении людей, живших в период исторических событий, повлиявших на мировоззрение декабристов. «В 1856 году я начал писать повесть с известным направлением, героем, который должен был быть декабрист, возвращающийся с семейством в Россию. Невольно от настоящего я перешёл к 1825 году, эпохе заблуждений и несчастий моего героя, и оставил начатое. (…) Но и третий раз я остановил начатое… Ежели причина нашего торжества была неслучайна, но и лежала в сущности характера русского народа и войска, то характер этот должен был выразиться ещё ярче в эпоху неудач и поражений… Задача моя состоит в описании жизни и столкновений некоторых лиц в период от 1805 до 1856 года». Именно так сам Л.Н. Толстой комментирует свои творческие поиски, которые, в конце концов, привели его к созданию «Войны и мира». Официальным же годом рождения романа принято считать 1863.

В 1867 году в печати появляются первые главы важнейшего творения Л.Н. Толстого. Однако через год автор подвергает их жестокой правке. К тому времени роман ещё не имел названия «Война и мир». От первого варианта «Три поры» Толстой отказывается, так как тогда роман бы открывался непосредственно событиями 1812 года. Второй вариант названия романа «Тысяча восемьсот пятый год» не отвечал замыслу произведения. В 1866 году появляется третий вариант «Всё хорошо, что хорошо кончается», но и это название Толстого не удовлетворяет, так как не отражает масштабность изображённого в произведении и трагедии эпохи. И только в 1867 году Толстой останавливается на названии «Война и мир».

Последние три года напряжённой творческой и изнурительной работы над произведением (1867–1869) привели к тому, что «Война и мир» становится романом историческим, широкомасштабным полотном «картины нравов, построенных на исторических событиях», а изначальный замысел об истории судьбы поколений воплощается в романе-эпопее об «истории народа». Материал с сайта //iEssay.ru

Творческий гений Толстого находился в постоянных поисках лучшего, наиболее оптимального. Существует легенда, что жена писателя С.А. Толстая переписывала «Войну и мир» семь раз. Достоверно известно, что Толстым было создано 15 вариантов начала (зачинов) произведения, а точное число его редакций сложно подсчитать. Так, в первой завершённой редакции ещё отсутствует громадная панорама Бородинского сражения, а описание битвы занимает лишь 7 страниц. Позже Толстой добавляет в свой роман и многочисленные философские отступления, и обстоятельный рассказ о партизанской войне, вводит образ Платона Каратаева и других персонажей.

В декабре 1869 года публикуется последний том эпопеи «Война и мир». По сути, прошло 13 долгих лет с тех пор, как Лев Николаевич воплотил свой замысел.

На этой странице материал по темам:
  • эпоха создания романа война и мир
  • лев николаевич толстой война и мир начало написания романа
  • краткая история создания война и мир
  • зачем жена толстого переписывала войну и мир
  • творческая история создания война и мир kratko

Хто написав війну та мир.

Історія створення роману «Війна та мир

Роман «Війна і мир» був написаний у 1863-1869 рр. у період перебування письменника у Ясній Поляні. Перші глави з’явилися у журналі «Російський вісник» у 1865 р. під назвою «1805 рік». У 1866 р. з’являється новий варіантназви, вже не конкретно-історичний, а філософський: «Все добре, що добре закінчується». Потім роман був значно перероблений і отримав назву, під якою став всесвітньо відомий, — «Війна і мир». Вперше повністю роман був опублікований у 1867-1869 рр.

Дія роману охоплює період із 1805 по 1820-ті гг. Останні сцени епілогу відносяться до часу створення таємних товариствдекабристів. Події розвиваються у Москві , Петербурзі , провінції, соціальній та Європі – на місцях знаменитих битв епохи наполеонівських воєн.

У романі показані всі верстви суспільства, люди різних поколіньта переконань. дійових осібзагалом близько 600: представники Московського дворянства(див. дворянин), прості селяни і солдати, реальні історичні персонажі, серед яких імператор Олександр I, Наполеон, фельдмаршал М. І. Кутузов, знамениті генерали російської та французької армій.

Головні герої роману – Андрій Болконський, П’єр Безухов, Наташа Ростова – вигадані, але такі, що мають реальні прототипиперсонажі, чиї характери та долі типові для дворянства першої чверті ХIХ ст. Життя героїв, які опиняються в центрі історичних подій, що визначили багато в чому їх долі, нерозривно пов’язане з історією країни і є її частиною. Звертаючись до історії, письменник прагнув знайти відповіді найважливіші питання у суспільному розвиткові та морального стану сучасної Росії.

Усі персонажі роману-епопеї перебувають у моральних пошуках, у пошуку сенсу життя. Толстой не приховує своїх симпатій до героїв, які висловлюють так звану ідею «непротивлення злу насильством», смирення та прийняття життя такою, якою вона є, усвідомлення себе частинкою російського народу. Головний виразник цих філософських поглядів у романі – простий солдат Платон Каратаєв.

У цьому вся романі, за спогадами дружини письменника С. А. Толстой, Толстой любив «думка народна»: народ зображений у мирному житті та на війні як рушійна сила армії та партизанського руху

Завершується роман епілогом у двох частинах. Перша частина показує героїв роману через сім років після подій Вітчизняної війни 1812 Друга частина являє собою історико-філософський трактат, в якому виражено розуміння письменником рушійних сил історії, філософських категорій свободи та необхідності. Толстой пропонує читачеві свою, що не збігається з офіційною, історичну концепцію: вважаючи, що загальним ходом історії керує вищий божественний початок, він повністю заперечує вплив на розвиток історії окремих особистостей та розвінчує культ Наполеона, довгі рокиіснував у Росії.

Історія написання роману

Визнаний критикою всього світу найбільшим епічним творомнової європейської літератури, «Війна та мир» вражає вже з суто технічного погляду розмірами свого белетристичного полотна. Тільки в живописі можна знайти деяку паралель у величезних картинах Паоло Веронезе у венеціанському Палаці дожів, де теж сотні осіб виписані з надзвичайною виразністю та індивідуальним виразом. У романі Толстого представлені все класи суспільства, від імператорів і королів до останнього солдата, всі віки, всі темпераменти і просторі цілого царювання Олександра I . Що ще більше підносить його гідність як епосу — це дана їм психологія російського народу. З вражаючим проникненням зобразив Толстой настрої натовпу, як високі, і найнижчі і звірячі (наприклад, у знаменитій сцені вбивства Верещагіна).

Скрізь Толстой намагається схопити стихійний, несвідомий початок життя. Вся філософія роману зводиться до того, що успіх і неуспіх історичного життязалежить не від волі та талантів окремих людей, а від того, наскільки вони відображають у своїй діяльності стихійну підкладку історичних подій. Звідси його любовне ставлення до Кутузова, сильного, передусім, не стратегічними знаннями і не геройством, а тим, що він зрозумів той суто російський, не ефектний і яскравий, але єдино вірний спосіб, яким можна було впоратися з Наполеоном. Звідси ж і нелюбов Толстого до Наполеона, що так високо цінував свої особисті таланти; звідси, нарешті, зведення на ступінь найбільшого мудреця найскромнішого солдатика Платона Каратаєва через те, що він усвідомлює себе виключно частиною цілого, без найменших претензій на індивідуальне значення. Філософська або, вірніше, історіософічна думка Толстого здебільшого проникає його великий роман — і цим він і великий — не у вигляді міркувань, а в геніально схоплених подробицях та цілісних картинах, справжній сенс яких неважко зрозуміти будь-якому вдумливому читачеві.

У першому виданні «Війни та миру» був довгий ряд суто теоретичних сторінок, що заважали цілісності художнього враження; у пізніших виданнях ці міркування були виділені та склали особливу частину. Тим не менш, у «Війні та світі» Толстой-мислитель відбився далеко не весь і не найхарактернішими своїми сторонами. Немає тут того, що проходить червоною ниткою через усі твори Толстого, як писані до «Війни та миру», так і пізніші – немає глибоко песимістичного настрою.

В пізніших творахТолстого перетворення витонченої, граціозно кокетливої, чарівної Наталки в розплившуся, неохайно одягнену, повністю пішла в турботи про будинок і дітей поміщицю справляло б сумне враження; але в епоху своєї насолоди сімейним щастям Толстої все це звів у перл створення.

Пізніше Толстой скептично ставився до романів. У січні 1871 року Толстой відправив Фету листа: «Як я щасливий… що писати дребедені багатослівної на кшталт „Війни“ я більше ніколи не стану».

1 частина

Дія починається з прийому наближеної імператриці Ганни Павлівни Шерер, де ми бачимо весь вищий світПетербурга. Цей прийом є своєрідною експозицією: тут ми знайомимося з багатьма найважливішими героями роману. З іншого боку, прийом є засобом характеристики. вищого суспільства», Порівняного з «фамусівським суспільством» (А. С. Грибоєдов «Лихо з розуму»), аморального та брехливого. Всі, хто приїхав, шукають вигоду для себе в корисних знайомствах, які вони можуть завести у Шерер. Так, князя Василя хвилює доля своїх дітей, яким він намагається влаштувати вигідний шлюб, а Друбецька приїжджає заради того, щоб умовити князя Василя поклопотатися за її сина. Показовою рисою є ритуал вітання нікому невідомої та нікому непотрібної тітоньки (фр. ma tante). Ніхто з гостей не знає, хто вона така, і не хоче розмовляти з нею, але порушити неписані закони світського суспільства вони не можуть. На строкатому фоні гостей Ганни Шерер виділяються два персонажі: Андрій Болконський та П’єр Безухов. Вони протиставлені вищому світлу, як Чацький протиставлений. фамусівському суспільству». Більшість розмов на цьому балі присвячено політиці та майбутній війні з Наполеоном, якого називають «корсиканським чудовиськом». Незважаючи на це, більшість діалогів гостями ведеться французькою мовою.

Незважаючи на свої обіцянки Болконському не їздити до Курагін, П’єр відразу ж після від’їзду Андрія вирушає туди. Анатоль Курагін — син князя Василя Курагіна, який завдає йому багато незручностей тим, що постійно веде розгульне життя та витрачає гроші батька. Після свого повернення з-за кордону П’єр постійно проводить свій час у компанії Курагіна разом із Долоховим та іншими офіцерами. Це життя зовсім не підходить Безухову, який має піднесену душу, добре серце і здібності стати справді впливовою людиною, приносити користь суспільству. Чергові «пригоди» Анатоля, П’єра та Долохова закінчуються тим, що вони десь роздобули живого ведмедя, налякали їм молодих акторок, а коли приїхала поліція їх вгамовувати, вони зв’язали спинами квартального та ведмедя та пустили ведмедя плавати до Мийки. У результаті П’єр був відправлений до Москви, Долохов розжалований в солдати, а справу з Анатолем якось зам’яв його батько.

Після смерті батька П’єр Безухов стає «знатним нареченим» та одним із найбагатших молодих людей. Тепер він запрошений на всі бали та прийоми, з ним хочуть спілкуватися, його поважають. Князь Василь не втрачає такої можливості і знайомить свою доньку красуню Елен із П’єром, на якого Елен справляє велике враження. Розуміючи необхідність сподобатися багатому нареченому, Елен веде себе ввічливо, фліртує, а її батьки всіма силами підштовхують Безухова до весілля. П’єр пропонує Елен.

В цей же час князь Василь, який вирішив одружити свого сина Анатоля, набрид йому своїми витівками і гулянками, на одній з найбагатших і знатних спадкоємиць того часу — Мар’ї Болконської. Василь зі своїм сином приїжджає в маєток Болконських Лисі Гори та зустрічається з батьком майбутньої нареченої. Старий князь гордовито і насторожено ставиться до молодій людинііз сумнівною репутацією в світському суспільстві. Анатолій безтурботний, звик вести розгульне життя і покладатися лише на свого батька. Ось і тепер розмова складається здебільшого між «старшим» поколінням: Василем, який представляє свого сина, та князем. Незважаючи на всю свою зневагу до Анатоля, князь Болконський залишає вибір за самою Марією, розуміючи до того ж, що для «некрасивої» князівни Марії, яка нікуди не виїжджає з маєтку, шанс вийти заміж за красеня Анатоля є удачею. Але сама Мар’я перебуває в роздумах: вона розуміє всю красу заміжжя і, хоч і не любить Анатоля, сподівається, що кохання прийде потім, проте вона не хоче залишати батька на самоті в його маєтку. Вибір стає очевидним, коли Мар’я бачить, як Анатоль фліртує з мадмуазель Бурьєн, її компаньйонкою. Прихильність та любов до батька переважує, і князівна рішуче відмовляє Анатолю Курагіну.

II том

Другий том можна воістину назвати єдиним мирним у всьому романі. Він відображає життя героїв між 1806 та 1812 роками. Більшість його присвячена особистим відносинам героїв, темі кохання та пошуку сенсу життя.

1 частина

Другий том починається з приїзду Миколи Ростова додому, де його радісно зустрічає все сімейство Ростових. Разом з ним приїжджає його новий військовий друг Денисов. Незабаром в Англійському клубі було організовано торжество на честь героя військової кампанії князя Багратіона, на якому було все «вище світло». Протягом усього вечора чулися тости, які прославляли Багратіона, а також імператора. Про недавню поразку ніхто не хотів згадувати.

На святкуванні присутній і П’єр Безухов, який сильно змінився після весілля. Насправді він почувається глибоко нещасним, він почав розуміти справжнє обличчя Елен, яка багато в чому схожа на свого брата, а також починають мучити підозри про зраду його дружини з молодим офіцером Долоховим. По випадковому збігу обставин П’єр і Долохов виявляються сидячими один за одним за столом. Долохова, що викликає нахабну поведінку, дратує П’єра, але останньою краплею стає тост Долохова «за здоров’я красивих жінокта їхніх коханців». Усе це спричинило те, що П’єр Безухов викликає Долохова на дуель. Микола Ростов стає секундантом Долохова, а Несвицький – Безухова. Наступного дня о 8 годині ранку П’єр із секундантом приїжджають у Сокільники і зустрічають там Долохова, Ростова та Денисова. Секундант Безухова намагається вмовити сторони примиритись, але противники налаштовані рішуче. Перед дуеллю з’ясовується нездатність Безухова навіть тримати пістолет як належить, тоді як Долохов — чудовий дуелянт. Противники розходяться і по команді починають йти на зближення. Безухів стріляє у бік Долохова і куля влучає у живіт. Безухів і глядачі хочуть перервати дуель з-за рани, проте Долохов вважає за краще продовжити, і ретельно цілиться, спливаючи кров’ю. Вистрілив Долохов повз.

Центральні персонажі книги та їх прототипи

Ростови

  • Граф Ілля Андрійович Ростов.
  • Графіня Наталія Ростова (урод. Шиншина) – дружина Іллі Ростова.
  • Граф Микола Ілліч Ростов (Nicolas) – старший син Іллі та Наталії Ростових.
  • Віра Іллівна Ростова — старша дочка Іллі та Наталії Ростових.
  • Граф Петро Ілліч Ростов (Петя) – молодший син Іллі та Наталії Ростових.
  • Наташа Ростова (Natalie) – молодша дочка Іллі та Наталії Ростових, у шлюбі графиня Безухова, друга дружина П’єра.
  • Соня (Софія Олександрівна, Sophie) – племінниця графа Ростова, виховується у сім’ї графа.
  • Андрій Ростов – син Миколи Ростова.

Болконські

  • Князь Микола Андрійович Болконський — старий князь, за сюжетом — видатний діяч катерининської епохи Прототипом є дід Л. Н. Толстого по матері, представник давнього роду Волконських
  • Князь Андрій Миколайович Болконський (фр. André) – син старого князя.
  • Княжна Марія Миколаївна (фр. Marie) — дочка старого князя, сестра князя Андрія, заміжня графиня Ростова (дружина Миколи Ілліча Ростова). Прототипом можна назвати Марію Миколаївну Волконську (заміжжя Толсту), мати Л. Н. Толстого
  • Ліза (фр. Lise) – перша дружина князя Андрія Болконського, померла під час пологів сина Миколи.
  • Молодий князь Микола Андрійович Болконський (Ніколенька) – син князя Андрія.

Безухові

  • Граф Кирило Володимирович Безухов – батько П’єра Безухова. Імовірний прототип-канцлер Олександр Андрійович Безбородко.

Інші персонажі

Курагіни

  • Князь Василь Сергійович Курагін – приятель Анни Павлівни Шерер, говорив про дітей: «Мої діти – тягар мого існування». Куракін, Олексій Борисович – ймовірний прототип.
  • Олена Василівна Курагіна (Елен) – дочка Василя Курагіна. Перша, невірна дружина П’єра Безухова.
  • Анатолій Курагін — молодший син князя Василя, кутила і розпусник, намагався спокусити Наташу Ростову і відвезти її, «неспокійний дурень» за словами князя Василя.
  • Іполит Курагін – син князя Василя, «покійний дурень» за висловом князя

Спори про назву

У сучасній російській мові слово «світ» має два різні значення, «світ» — антонім до слова «війна» і «мир» — у сенсі планета, громада, суспільство, навколишній світ, місце проживання. (СР. «На миру і смерть червона»). До орфографічної реформи -1918 років ці два поняття мали різне написання: у першому значенні писалося «мир», у другому — «мір». Існує легенда, що Толстой нібито використав у назві слово «міръ» (Всесвіт, суспільство). Проте всі прижиттєві видання роману Толстого виходили під назвою «Війна і мир», і він писав назву роману по-французьки як «La guerre et la paix». Існують різні версії виникнення цієї легенди.

Слід зазначити, що в назві «майже однойменної» поеми Маяковського «Війна і мир» () навмисно використовується гра слів, яка була можлива до орфографічної реформи, але сьогоднішнім читачем не вловлюється.

Екранізації та використання роману як літературної основи

Екранізація

  • «Війна і мир»(1913, Росія). Німий фільм. реж. — Петро Чардинін, Андрій Болконський— Іван Мозжухін
  • «Війна і мир»Я. Протазанов, В. Гардін. Наташа Ростова— Ольга Преображенська, Андрій БолконськийІван Мозжухін, Наполеон— Володимир Гардін
  • «Наташа Ростова»(1915, Росія). Німий фільм. реж. — П. Чардинін. Наташа Ростова— Віра Караллі, Андрій Болконський— Вітольд Полонський
  • «Війна і мир «(War & Peace, 1956, США, Італія). реж. — Кінг Відор. Композитор — Ніно Рота костюми — Марія де Маттеї. У головних ролях: Наташа Ростова— Одрі Хепберн , П’єр Безухів— Генрі Фонду, Андрій Болконський— Мел Феррер, Наполеон Бонапарт— Херберт Лом, Елен Курагіна— Аніта Екберг.
  • «Тож люди» (1959, СРСР) короткометражний фільм з уривку з роману (СРСР). реж. Георгій Данелія
  • «Війна і мир» / War and Peace(1963, Великобританія). (ТВ) Режисер Сільвіо Наріззано. Наташа Ростова— Мері Хінтон, Андрій Болконський— Деніел Мессі
  • «Війна і мир «(1968, СРСР). реж. – С. Бондарчук, у головних ролях: Наташа Ростова – Людмила Савельєва, Андрій Болконський – В’ячеслав Тихонов, П’єр Безухов – Сергій Бондарчук.
  • «Війна і мир»(War & Peace, 1972, Великобританія). (Серіал) Реж. Джон Дейвіс. Наташа Ростова— Мораг Худ, Андрій Болконський— Алан Добі, П’єр Безухів— Ентоні Хопкінс.
  • «Війна і мир «(2007, Німеччина, Росія, Польща, Франція, Італія). Серіал. Реж — Роберт Дорнхельм, Брендан Доннісон. Андрій Болконський— Алессіо Боні, Наташа Ростова — Клеманс Поезії
  • «Війна і мир»(2012, Росія) трилогія, короткометражні фільми з уривків із роману. Режисери Марія Панкратова, Андрій Грачов // Ефір вересень 2012 року телеканал «Зірка»

Використання роману як літературної основи

  • «Війна та мир» у віршах»: поема по роману-епопеї Л.Н.Толстого Москва: Ключ-С, 2012. – 96 с. (Автор – Наталія Тугарінова)

Опера

  • Прокоф’єв С. С. «Війна і мир «(1943; остаточна редакція 1952; 1946, Ленінград; 1955, там же).
  • Війна і мир(Фільм-опера). (Велика Британія, 1991) (ТВ). Музика Сергія Прокоф’єва. реж. Хамфрі Бертон
  • Війна і мир(Фільм-опера). (Франція, 2000) (ТВ) Музика Сергія Прокоф’єва. реж. Франсуа Рассілон

Інсценування

  • «Князь Андрій»(2006, Радіо Росії). Радіоспектакль. реж. — Г. Садченков. У гол. ролі — Василь Лановий.
  • «Війна і мир. Початок роману. Сцени»(2001) – постановка Московського театру «Майстерня П. Фоменко»

Примітки

Посилання

Роману «Війна та мир» Л.М. Толстой присвятив шість років напруженої та завзятої праці. 5 вересня 1863 року А.Є. Берс, батько Софії Андріївни, дружини Толстого, послав із Москви до Ясну Полянулист з наступним зауваженням: «Вчора ми багато говорили про 1812 з нагоди твого написати роман, що відноситься до цієї епохи». Саме цей лист дослідники вважають «першим точним свідченням», що датує початок роботи Толстого над «Війною та миром». У жовтні того ж року Толстой писав своїй родичі: «Я ніколи не відчував своїх розумових і навіть всіх моральних сил стільки вільними і стільки здатними до роботи. І ця робота є в мене. Робота ця — роман із часу 1810 і 20-х років, який займає мене цілком з осені… Я тепер письменник усіма силами своєї душі, і пишу та обмірковую, як я ще ніколи не писав і не обмірковував».

Про те, як створювалося одне з найбільших світових творів, свідчать рукописи «Війни та миру»: в архіві письменника збереглося понад 5200 дрібно списаних аркушів. За ними можна простежити історію створення роману.

Спочатку Толстой задумав роман про декабриста, який повернувся після 30-річного сибірського заслання. Дія роману починалося 1856 року, незадовго до скасування кріпосного права. Але потім письменник переглянув свій задум і перейшов до 1825 — епохи повстання декабристів. Незабаром письменник залишив і це початок і вирішив показати молодість свого героя, що збіглася з грізною та славною добою Вітчизняної війни 1812 року. Але і на цьому Толстой не зупинився, і оскільки війна 1812 перебувала в нерозривному зв’язку з 1805 роком, то й твір він почав з цього часу. Перенісши початок дії свого роману на півстоліття вглиб історії, Толстой вирішив провести через найважливіші для Росії події не одного, а багатьох героїв.

Свій задум — відобразити у художній формі піввікову історію країни — Толстой назвав «Три пори». Перший час — це початок століття, його перші півтора десятиліття, час молодості перших декабристів, що пройшли через Вітчизняну війну 1812 року. Друга пора — це 20-ті роки з їхньою головною подією — повстанням 14 грудня 1825 року. Третя пора — 50-ті роки, невдалий для російської армії кінець Кримської війни, раптова смерть Миколи I, амністія декабристів, їх повернення із заслання та час очікування змін у житті Росії. Проте в процесі роботи над твором письменник звузив рамки свого первісного задуму і зосередив увагу на першій порі, торкнувшись лише в епілозі роману початку другої пори. Але й у такому вигляді задум твору залишався глобальним за своїм розмахом та зажадав від письменника напруги всіх сил. На початку роботи Толстой зрозумів, що звичні рамки роману та історичної повісті не зможуть вмістити все багатство задуманого ним змісту, та почав наполегливо шукати нову художню форму, він хотів створити літературний твірабсолютно незвичайного типу. І йому це вдалось. «Війна та мир», за твердженням Л.М. Толстого, — не роман, не поема, не історична хроніка, це — роман-эпопея, новий жанр прози, який отримав після Толстого стала вельми поширеною у російської та світової літературі.

«ЛЮБЛЮ ДУМКУ НАРОДНУ»

«Щоб твір був добрим, треба любити в ньому головну основну думку. Так в «Анні Кареніної» я любив сімейну думку, у «Війні і світі» люблю думку народну внаслідок війни 1812 року» (Толстой). Війна, яка вирішувала питання національної незалежності, відкрила перед письменником джерело сили нації – соціальну та духовну міць народу. Народ творить історію. Ця думка осяяла всі події та обличчя. «Війна та мир» стала історичним романом, набула величної форми епопеї…

Поява «Війни та миру» у пресі викликала найсуперечливішу критику. Радикально-демократичні журнали 60-х. зустріли роман запеклими нападками В «Іскрі» за 1869 з’являється «Літературно-малювальне попурі» М. Знаменського [В. Курочкіна], що пародує роман. Н. Шелгунов відгукується про нього: «апологія ситого панства». На Т. нападають за ідеалізацію панського середовища, за те, що виявилося обійденим становище кріпацтва. Але роман не отримав визнання й у реакційно-дворянському таборі. Деякі його представники домовилися до звинувачення Толстого в антипатріотичному напрямі (див. П. Вяземського, А. Нарова та ін.). Особливе місце займає стаття Н. Страхова, який підкреслював викривальну сторону «Війни і миру». Дуже цікава стаття самого Толстого «Кілька слів щодо «Війни та миру» (1868). Толстой ніби виправдовувався у деяких звинуваченнях, коли писав: «У ті часи теж любили, заздрили, шукали істини, чесноти, захоплювалися пристрастями; те ж було складне розумово-моральне життя…»

«ВІЙНА І СВІТ» З ВІЙСЬКОВОЇ ТОЧКИ ЗОРУ

Роман гр. Толстого цікавий для військового у двоякому значенні: за описом сцен військових та військового побуту та за прагненням зробити деякі висновки щодо теорії військової справи. Перші, тобто сцени, неповторні і, на наше крайнє переконання, можуть скласти одне з найкорисніших додатків до будь-якого курсу теорії військового мистецтва; другі, тобто висновки, не витримують самої поблажливої ​​критики за своєю однобічністю, хоча вони цікаві як перехідний щабель у розвитку поглядів автора на військову справу.

ГЕРОЇ ПРО КОХАННЯ

Андрій Болконський: «Я не повірив би тому, хто б мені сказав, що я можу так любити. Це зовсім не те почуття, яке я мав раніше. Весь світ поділений для мене на дві половини: одна – вона і там усе щастя, надія, світло; інша половина — все, де її немає, там усі зневіра і темрява… Я не можу не любити світла, я не винен у цьому. І я дуже щасливий…»

П’єр Безухов: «Якщо є Бог і є майбутнє життя, тобто істина, є чеснота; і найвище щастя людини полягає в тому, щоб прагнути досягнення їх. Треба жити, треба любити, треба вірити…»

«МАТЕРА ЛЮДИНА»

Вже роки радянської влади Ленін неодноразово висловлював своє почуття величезної гордості генієм Толстого, він добре знав і любив його твори. Горький згадував, як у одне з відвідувань Леніна він побачив на його столі том «Війни та миру». Володимир Ілліч одразу ж заговорив про Толстого: «- Яка брила, га? Який запеклий людище! Ось, це, батечко, художник… І, знаєте, що ще дивно? До цього графа справжнього мужика у літературі не було.

Кого в Європі можна поставити поряд із ним?

Сам собі відповів:

Ні кого»

«ДЗЕРКАЛО РОСІЙСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ»

З одного боку, геніальний художник, який дав не лише незрівнянні картини російського життя, а й першокласні твори світової літератури. З іншого боку — поміщик, юродствующий у Христі.

З одного боку, чудово сильний, безпосередній і щирий протест проти суспільної брехні та фальші, — з іншого боку, «товстовець», тобто виснажений, істеричний хлюпик, званий російським інтелігентом, який, публічно б’ючи себе в груди, каже: « я поганий, я бридкий, але я займаюся моральним самовдосконаленням; я не їжу більше м’яса і харчуюсь тепер рисовими котлетками».

З одного боку, нещадна критика капіталістичної експлуатації, викриття урядових насильств, комедії суду та державного управління, розкриття всієї глибини протиріч між зростанням багатства та завоюваннями цивілізації та зростанням злиднів, здичавілості та мук робочих мас; з іншого боку, — юродива проповідь «непротивлення злу» насильством.

ПЕРЕОЦІНКА

«У січні 1871 року Толстой відправив Фету листа: «Як я щасливий… що писати дріб’язки багатослівної на кшталт «Війни» я більше ніколи не стану»

6.12.1908 року Толстой записав у щоденнику: «Люди, люблять мене за ті дрібниці – «Війна і мир» тощо, які їм здаються дуже важливими»

«Влітку 1909 року один із відвідувачів Ясної Поляни висловлював своє захоплення та подяку за створення «Війни та миру» та «Анни Кареніної». Толстой відповів: «Це все одно, що до Едісона хтось прийшов і сказав би: «Я дуже поважаю вас за те, що ви добре танцюєте мазурку». Я приписую значення зовсім іншим своїм книгам».

ТОВСТИЙ І АМЕРИКАНЦІ

Американці оголосили головним романом усіх часів та народів чотиритомний твір Льва Толстого «Війна та мир». Експерти журналу Newsweek склали список зі ста книг, оголошених виданням найкращими з усіх, які будь-коли були написані. В результаті відбору в першу десятку, окрім роману Льва Толстого, потрапили: «1984» Джорджа Оруелла, «Улісс» Джеймса Джойса, «Лоліта» Володимира Набокова, «Шум і лють» Вільяма Фолкнера, «Людина-невидимка» Ральфа маяк» Вірджинії Вульф, «Іліада» та «Одіссея» Гомера, «Гордість і упередження» Джейн Остін та «Божественна комедія» Данте Аліг’єрі.

Одним із найбільш фундаментальних та високохудожніх прозових творів в історії вітчизняної літератури є роман-епопея «Війна і мир». Висока ідейна та композиційна досконалість твору – плід багаторічної роботи. Історія створення «Війни та миру» Толстого відбиває наполегливу працю над романом з 1863 по 1870 рік.

Інтерес до тематики декабристів

В основі твору — Вітчизняна війна 1812 року, її відображення на долях людей, пробудження морально-патріотичних почуттів, духовне єднання російського народу. Однак перш ніж приступити до створення історії про Вітчизняної війни, автор багаторазово змінював свої плани Багато років його хвилювала тема декабристів, їх роль розвитку держави і результат повстання.

Толстой задумав написати твір, що відображає історію декабриста, який у 1856 повернувся після 30-річного заслання. Початок оповіді за задумом Толстого мало починатися з 1856 року. Пізніше автор вирішує розпочати свою історію з 1825 року, щоб показати, які причини призвели героя до заслання. Але занурившись у вир історичних подій, автор відчув необхідність зобразити не тільки долю одного героя, а саму декабристського повстання, його витоки.

Початковий задум

Твір замислювалося як повісті, а пізніше роману «Декабристи», над яким він працював у 1860-1861 роках. Згодом автор не задовольняється лише подіями 1825 року і приходить до розуміння, що необхідно розкрити у твір більш ранні історичні події, що сформували хвилю патріотичного руху та пробудження громадянської свідомості у Росії. Але й на цьому автор не зупинився, розуміючи нерозривний зв’язок подій 1812 року з їхніми витоками, які беруть початок з 1805 року. Таким чином, ідея творчого відтворення художньої та історичної дійсності планується автором у піввікову масштабну картину, що відображає події з 1805 до 1850-х років.

«Три пори» в історії Росії

Такий задум відтворення історичної дійсності автор назвав «Три пори». Перша їх мала відбити історичні реалії ХІХ століття, уособлювали умови формування молодих декабристів. Наступна пора – це 1820-ті роки – момент формування громадянської активності та моральної позиції декабристів. Кульмінацією цього історичного періоду, за задумом Толстого, було безпосереднє опис повстання декабристів, його поразки та наслідків. Третя пора була задумана автором як відтворення дійсності 50-х років, відзначених поверненням декабристів із посилання на амністію у зв’язку зі смертю Миколи I. Третя частина мала стати уособленням часу настання довгоочікуваних змін у політичній атмосфері Росії.

Такий глобальний задум автора, що полягає у зображенні досить широкого часового відрізка, наповненого численними та значущими історичними подіями, Вимагав від письменника величезної напруги та художніх сил. Твір, у фіналі якого планувалося повернення П’єра Безухова та Наташі Ростової з посилання не вкладалося у рамки не те що традиційної історичної повісті, а навіть роману. Розуміючи це та усвідомлюючи важливість детального відтворення картин війни 1812 року та її відправних точок, Лев Миколайович вирішує звузити історичні рамки задуманого твору.

Остаточний варіант художнього задуму

В остаточному задумі автора крайньою тимчасовою точкою виявляються 20-ті роки XIXстоліття, про які читач дізнається лише у пролозі, основні ж події твори збігаються з історичною дійсністю з 1805 до 1812 року. Незважаючи на те, що автор вирішив передати суть історичної епохи коротше, книга так і не змогла відповідати жодному з традиційних історичних жанрів. Твір, що поєднує детальний опис усіх аспектів військового та мирного часу, вилився в чотиритомний роман-епопею,

Робота над романом

Незважаючи на те, що автор утвердився з остаточним варіантом художнього задуму, робота над твором була легкою. За семирічний період його створення автор багаторазово кидав роботу над романом та повертався до нього знову. Про особливості роботи свідчать численні рукописи твори, збережені в архіві письменника, що налічують понад п’ять тисяч сторінок. За ними і простежується історія створення роману «Війна і мир».

В архіві знайшлося 15 чорнових варіантів роману, що свідчить про граничну відповідальність автора до роботи над твором, високого ступеня самоаналізу та критики. Усвідомлюючи важливість тематики, Толстой хотів бути максимально близьким до справжніх історичних фактів, філософських та моральних поглядів суспільства, громадянських настроїв першої чверті XIX століття. Для написання роману «Війна та мир» письменнику довелося вивчити чимало мемуарних творів очевидців війни, історичних документів та наукових працьособистих листів. «Коли я пишу історичне, я люблю до найменших подробиць бути вірним дійсності», — стверджував Толстой. У результаті сталося так, що письменник мимоволі зібрав цілу колекцію книг, присвячених подіям 1812 року.

Окрім роботи над історичними джерелами для достовірного зображення подій війни автор відвідував місця бойових битв. Саме ці поїздки лягли в основу неповторних пейзажних замальовок, що перетворюють роман із історичної хроніки на високохудожній твір літератури.

Назва твору, обрана автором, уособлює головну ідею. Світ, який полягає у душевній гармонії та у відсутності військових дій на рідній землі, здатний зробити людину по-справжньому щасливою. Л.М. Толстому, який під час створення твору писав: «Мета художника не в тому, щоб безперечно вирішити питання, а в тому, щоб змусити любити життя в незліченних, ніколи не виснажених всіх його проявах», безсумнівно, вдалося втілити свій ідейний задум.

Тест за твором

Відповідей: 14

Питання знавцям: хто написав «Війну та мир»

З повагою, Ctas Ts

Найкращі відповіді

Тетяна Іванова:

Катерина Соколова:

Ось вона деградація.

Євген:

товстої ліва))))

Лев Миколайович Толстой

Олександр Лищенко:

Ксюша:

Докотилися, і не соромно такі питання ставити, Толстой

Олксій Візниця:

salyery:

Лев Миколайович 🙂

Будівля 2:

Коли я навчалася у школі, це був Лев Толстой. Але, може, з того часу щось змінилося?!)))

АНДРЕЙ:

Чернь не освічена.

кареглазка:

ти серйозно?))

Олексій Антонов:

Троєкурів:0)

Наталія Стабровська:

Тобі років п’ять, чи не більше?

Аркадій — retango все знають. ))

Користувача видалено:

ддяяяяя ведмед аццького аффтара пазбылЪ))) товстою написав) багато букв? ніасиліл?

Технічна підтримка:

Крім Толстого, твір з такою самою назвою має Маяковский.

Ірен:

Дожили, докотилися, куди подітися?
Шануй, повчальна річ, від Толстого.

Vaslo De Gama:

Провокація! А «Війну та мир» написав Пєлєвін. -)

Толстой

Anastasia:

Лев Миколайович Толстой. він народився 28 серпня (9 вересня) 1828, садиба Ясна Поляна Тульської губернії — помер 7 (20) листопада 1910 р., станція Астапово (нині станція Лев Толстой) Рязано-Уральської ж. д.; похований у Ясній Поляні, граф, російський письменник, член-кореспондент (1873), почесний академік (1900) Петербурзької АН.
цікаво? 😉

Відео-відповідь

Це відео допоможе розібратися

Відповіді знавців

Сонечко:

Л. Н. Толстой працював над романом «Війна та мир» з 1863 по 1869 рік. Створення масштабного історико-художнього полотна вимагало від письменника величезних зусиль. Так, у 1869 році в чернетках «Епілога» Лев Миколайович згадував ту «болісну і радісну завзятість і хвилювання», випробуване ним у процесі роботи.

Задум «Війни та миру» виник ще раніше, коли в 1856 Толстой почав писати роман про декабрист, що повертається з сибірської посилання в Росію. На початку 1861 автор читає перші глави нового роману «Декабристи» І. С. Тургенєву.

Роком народження роману «Війна і мир» прийнято вважати 1863 рік. Новий романбув безпосередньо пов’язаний із початковим задумом твору про декабристів. Л. Н. Толстой так пояснював логіку розвитку творчого задуму: «У 1856 році я почав писати повість з відомим напрямом, героєм, який мав бути декабрист, що повертається із сімейством до Росії. Мимоволі від справжнього я перейшов до 1825 року, епохи помилок і нещасть мого героя, і залишив почате. Але й у 1825 році герой мій був уже змужнілим, сімейним чоловіком. Щоб зрозуміти його, мені потрібно було перенестися до його молодості, і молодість його збігалася зі славною для Росії епохою 1812 року. Але і втретє я залишив почате. Якщо причина нашої урочистості була невипадкова, але лежала по суті характеру російського народу і війська, то цей характер мав висловитися набагато яскравіше в епоху невдач і поразок. Завдання моє полягає в описі життя та зіткнень деяких осіб у період від 1805 до 1856 року».

Виходячи з творчої ідеїТолстого, «Війна і мир» був лише частиною колосального авторського задуму, що охоплює основні періоди російської історії початку. середини XIXсторіччя. Проте автору не вдалося остаточно здійснити свій задум.

Цікаво, що початковий варіант рукопису нового роману З 1805 по 1814 рік. Роман графа Л. Н. Толстого. 1805 рік. Частина I» відкривався словами: «Тим, хто знав князя Петра Кириловича Б. на початку царювання Олександра II, в 1850-х роках, коли Петро Кириллич був повернутий з Сибіру білим як лунь старим, важко б уявити собі його безтурботним, безглуздим і божевільним юнаків, яким він був на початку царювання Олександра I, незабаром після приїзду свого з-за кордону, де він за бажанням батька закінчував своє виховання ». Так автор встановлював зв’язок між героєм задуманого раніше роману «Декабристи» та майбутнього твору «Війна та мир».

На різних етапах роботи автор представляв свій твір як широке епічне полотно. Створюючи своїх «напіввигаданих» і «вигаданих» героїв, Толстой, як він сам, писав історію народу, шукав шляхи художнього розуміння «характера російського народу».

Всупереч надіям письменника на швидке народження свого літературного дітища, перші глави роману стали з’являтися у пресі лише з 1867 року. І два наступні роки робота над ним тривала. Вони не були ще під назвою «Війна і мир», більше того — були згодом піддані автором жорстокій правці.

Толстой відмовився від першого варіанта назви роману — «Три пори», оскільки в цьому випадку розповідь мала розпочатися з Вітчизняної війни 1812 року. Інший варіант — «1855 рік» — також не відповідав авторському задуму. У 1866 році виникає нова назва роману: «Все добре, що добре закінчується», що відповідає щасливому фіналу твору. Однак цей варіант ніяк не відображав масштабності дії, а також був відкинутий автором.

Зрештою, наприкінці 1867 року з’явилася остаточна назва «Війна та мир». У рукописі слово «світ» було написано з літерою «i». «Тлумачний словник великоросійської мови» В. І. Даля широко пояснює слово «мир»: «Мір — всесвіт; одна із земель всесвіту; наша земля, земна куля, світло; всі люди, весь світ, рід людський; громада, суспільство селян; сходка». Без сумніву, саме таке символічне розуміння цього слова мало

Ольга:

Анастасія Ісаєва:

id=»nickname»> Миколай Копилів:

Ось короткий змістта аналіз роману «Війна та мир»
/> /> />

«Війна та мир» (1863-69)
У вересні 1862 р. Толстой одружився з вісімнадцятирічної донькою лікаря Софії Андріївни Берс і відразу після вінчання відвіз дружину з Москви в Ясну Поляну, де повністю віддався сімейного життята господарським турботам. Проте вже з осені 1863 року він захоплений новим літературним задумом, який довгий часзвався «Тисяча вісімсот п’ятий рік».
Час створення роману був періодом душевного піднесення, сімейного щастя та спокійної відокремленої праці. Толстой читав спогади і листування людей олександрівської епохи (у тому числі матеріали Толстих і Волконських), працював в архівах, вивчав масонські рукописи, їздив на Бородінське поле, просуваючись у роботі повільно, через безліч редакцій (у копіюванні рукописів йому багато допомагала дружина, спростовуючи самим жартома друзів, що вона ще така молода, ніби грає в ляльки), і лише на початку 1865 надрукував у «Російському віснику» першу частину «Війни та миру».
Роман читався захлинаючись, викликав безліч відгуків, вразивши поєднанням широкого епічного полотна з тонким психологічним аналізом, з живою картиною приватного життя, органічно вписаною в історію.
Гарячі суперечки спровокували такі частини роману, у яких Толстой розвивав фаталістичну філософію історії. Прозвучали закиди у тому, що письменник «передив» людям початку століття інтелектуальні запити своєї епохи: задум роману про Вітчизняну війну справді був відповіддю на проблеми, що хвилювали російське пореформене суспільство. Сам Толстой характеризував свій задум як спробу «писати історію народу» і вважав за неможливе визначити його жанрову природу («не підійде ні під яку форму, ні роману, ні повісті, ні поеми, ні історії»).

Cr1staL:

Жанр: роман-епопея

Мова оригіналу: російська

Рік написання: 1865-1868

Публікація: 1865-1868

тематика и проблематика, идея и пафос

п.1. Тематика и проблематика

Поскольку роман объёмный и по охвату исторических событий и по количеству сюжетных линий, то в нем Толстой успевает затронуть множество важных тем. Проблематика произведения очень обширна, выделим лишь самые главные темы.

Тема 1: Отношение человека к войне.
Проблемы:
1. Истинный патриотизм и лжепатриотизм (настоящий — у тех, кто находится на войне, фальшивый — в салоне А.П. Шерер).
2. Изменение отношения к людям из-за участия в военных событиях (меняются взгляды А. Болконского, П. Безухова, Пети и Николая Ростова).
3. Истинный героизм и лжегероизм (уместно сравнить поведение Болконского, Пьера, Долхова, Денисова, капитана Тушина, Пети Ростова).
4. Милосердие на войне (эпизоды, когда Петя Ростов кормит французского мальчишку-барабанщика; когда бежавшие французские солдаты просят пристанища у русских, и те оказывают помощь).

Тема 2: Поиск достойной общественной деятельности.
Проблема: Дворянское общество не может предоставить молодежи плодотворной деятельности, поэтому героям приходится пройти тяжёлый путь исканий и даже побывать на войне (раскрывается через образы Пьера Безухова и Андрея Болконского).

Тема 3: Человек и власть.
Проблема: Власть влияет на характер любого человека, и не всегда благотворно (можно сопоставить образы капитана Тушина, Кутузова, императора Александра).

Тема 4: Взаимоотношение поколений отцов и детей.
Проблемы: 1. Влияние воспитания на становление личности (жесткость старого князя Болконского по отношению к дочери Марье, атмосфера свободы и любви в семействе Ростовых, педагогический промах Ростовых в воспитании старшей Веры).
2. Роль детства в нравственном становлении героев (Николенька Болконский, готовый во всем подражать Пьеру; Петя Ростов, стремящийся на войну; дети в семье Ростовых-старших, а позже — в семье Наташи и Пьера).

Тема 5: Истинные и ложные ценности в жизни людей.
Проблемы: 1. Поиск смысла жизни и духовная работа формируют характер (Андрей, Пьер, княжна Марья, Наташа и Николай Ростовы).
2. Ценности аристократического общества не дают пищи умам и сердцам людей, развращая их (сравнить семейства Ростовых и Курагиных, атмосфера в салонах Элен и Анны Павловны).
3. Честь и бесчестие (Анатоль Курагин и Андрей Болконский по отношению к Наташе; нежелание Ростова жениться на Марье из-за богатства; Борис Друбецкой, который выслуживается и ищет выгоды во всем).

Также в романе затронуты темы семьи, божественно-религиозного начала, масонского движения, народного единства, женской роли в обществе, научного изучения истории.

п.2. Идея и пафос романа

Главная идея, заложенная Толстым во всем тексте романа, — величие есть только там, где есть правда, добро и простота.

Это касается и военного противостояния армий России и Франции, и жизни простого человека.

Для русских людей война 1812 года стала правым делом, потому что нельзя было не защитить свою родину. Величие русского народа вытекает из правоты его действий. А вот Наполеон со своим вычурно-красивым планом объединить все народы, дать им Конституцию и другие блага, превратился в преступника. Его военные кампании привели к огромным человеческим жертвам и экономическому кризису в Европе. В действиях Бонапарта нет величия, так как нет правды и добра.

Эта же идея вписывается как главная нравственная ценность жизни человека. Если в деятельности человека есть добро, правда и простота, его жизнь наполняется истинной радостью и величием.

Этих вещей не могут дать ни высокое сословное положение, ни богатство, ни беспорядочные развлечения.

Несколько героев романа, несмотря на их дворянское происхождение, проходят путь к духовным ценностям простого народа. Болконский учится у своих солдат, Пьер постигает мудрость жизни, находясь в плену. Простой солдат Платон Каратаев оказывает на Пьера мощное духовное влияние, помогая его нравственному перерождению.

Николай Ростов в эпилоге романа учится у русских мужиков хозяйствованию на родной земле.

п.3. Основные герои и их место в образной системе

Наташа Ростова – главная героиня, центр притяжения для многих других героев, которые полны духовных исканий.
Отрицательные персонажи от нее словно отталкиваются: Наташу совершенно не выносит Берг и ее сестра Вера, Анатоль и Элен быстро уходят из ее жизни. Влюбленный с юности Борис Друбецкой старается ее забыть, но, увидев, влюбляется снова.
Пьер и Андрей начинают жить заново после тяжёлых нравственных потрясений благодаря Наташе.
За Ростовой читатель наблюдает с 13 до 28 лет, вместе с ней проходя все этапы взросления и становления личности.
Наташа — воплощение естественной красоты, живости, творчества, счастья. Одно из главных качеств девушки — умение любить: людей, мир, природу, народ, искусство.
В ее характере переплелись высокие нравственные принципы, но при этом удивительная простота в общении, жажда жизни, народный дух.

Андрей Болконский – главный герой, представитель уважаемого дворянского рода, посвятивший себя военной службе, как и отец.
Он слишком умён и порядочен, чтобы находить удовольствие в светской жизни, она его тяготит. Зато на войне Андрей обретает глубокое понимание людей, народа, интересов страны.
Видя много страданий и смертей, Болконский постигает вопросы смысла жизни, он начинает любить людей заново.
После смерти жены долго приходит в себя, и лишь любовь к Наташе Ростовой возвращает его к жизни.
Андрей трагически умирает спустя 3 недели после ранения в Бородинском сражении.

Пьер Безухов – любимейший герой Толстого и читателей. Полный, огромный, вечно неуклюжий увалень Пьер, которого в свете именуют «медведем», в душе благороден, наивен и честен. Порядочность его поступков и мыслей поражает.
Изначально — незаконнорожденный сын, получивший богатое наследство и почитание за высокий титул, позднее стал уважаемым за личные качества членом общества.
Пьер вел активную общественную деятельность: участвовал в Бородинском сражении, был в плену у французов, собирал полк для ополчения.
В молодости был женат на Элен Курагиной, после ее смерти стал мужем Наташи Ростовой.

Марья Болконская – сестра князя Андрея, выросшая под влиянием жёсткого деспотичного отца. Она является воплощением нравственной, духовной красоты. Девушка набожна, порядочна, скромна. Всю свою жизнь она положила на служение семье.
Толстой обращает внимание: Марья очень некрасива, но в моменты, когда любовь и радость озаряют ее лицо, она преображается. Николай Ростов, раз встретив эту девушку, уже не может забыть ее лучистого проницательного взгляда. Позже она становится его женой, продолжая вдохновлять на глубокие духовные искания.

Николай Ростов – старший брат Наташи, любящий всем сердцем свою семью и военную службу. Ему не понятна светская жизнь, зато близки сражения и походы. После смерти отца оставляет военное поприще, становится помещиком и занимается восстановлением финансового положения семьи.
Долгие годы был связан с Соней обещанием жениться, однако позже женился на княжне Болконской, причем не из-за ее богатства, а по любви.
Порядочный, честный, прямолинейный, простой человек.

Соня – кузина Наташи, Пети и Николая; сирота, которую воспитывала семья Ростовых. Девушка всю жизнь жертвовала собой для блага спасшей ее семьи.
Долгие годы любила Николая, но не смогла выйти за него замуж, и позже осталась жить в семье после его женитьбы на Марье Болконской. Преданная, порядочная, добрая девушка, не нашедшая своего личного счастья.

Курагины (Элен и Анатоль) – семейство, которое является воплощением развращенности дворянского общества.
Оба красивы, богаты и влиятельны, но порочны. Анатоль волочится за девушками из чистого интереса, Элен выставляет свою красоту как товар, гонится за богатством и титулами.

Платон Каратаев – солдат лет 50, оказавшийся во французском плену с Пьером Безуховым, ставший для него опорой и наставником. Крепкий, мастеровитый мужик, в котором солдатская служба не пробудила жесткости и цинизма. Платон наполнен смирением и любовью ко всему живому, верит в бога и чтит государя. В отличие от многих, доволен своей судьбой.

Федор Долохов – бравый офицер, не раз поражавший всех свои героизмом. Иногда он был истинным, иногда фальшивым. Человек, разочарованный в жизни, в женщинах, во всем светлом. Единственная отрада в его жизни — старушка-мать и сестра. Неоднозначный герой с сомнительными поступками вроде похищения Наташи Ростовой для Курагина.

Василий Денисо – друг семьи Ростовых, наставник Николая в полку. Всю жизнь посвятил военной службе. Когда был разжалован за самоуправство, собрал партизанский отряд. В молодости был влюблен в Наташу Ростову.

Кутузов – главнокомандующий, приведший французскую армию к поражению в войне.
Человек, хорошо понимавший потребности простого народа и солдат. Опытный наставник, предпочитавший всегда сохранить войско, а не жертвовать им.
Простой, чувствительный, сентиментальный человек, не преследовавший личных интересов в войне 1812 года. Антагонист Наполеона.

***

Всего в романе более 550 персонажей, и каждый дополнил картину народной жизни.

п.4. Литературные приёмы

Психологизм или «диалектика души» – показ того, как зарождаются и развиваются мысли и чувства героев.

Читатель зачастую становится свидетелем глубинных переживаний Пьера, Наташи, Андрея и других героев.

«Прежде разрушавший все его умственные постройки страшный вопрос: зачем? теперь для него не существовал. Теперь на этот вопрос — зачем? в душе его всегда готов был простой ответ: затем, что есть Бог, тот Бог, без воли которого не спадет волос с головы человека» (о Пьере, том 4, часть 4, глава XXII).

Психологический портрет – описание, включающее внешность, движения, мимику, голос, которые характеризуют чувства, и даже натуру героя.

«Наташа похорошела в деревне, как все ей говорили, а в этот вечер, благодаря своему взволнованному состоянию, была особенно хороша. Она поражала полнотой жизни и красоты в соединении с равнодушием ко всему окружающему. Ее черные глаза смотрели на толпу, никого не отыскивая, а тонкая обнаженная выше локтя рука, облокоченная на бархатную рампу, очевидно, бессознательно, в такт увертюры, сжималась и разжималась, комкая афишу» (о Наташе, том 2, часть 5, глава VIII).

Антитеза (или контраст) – противопоставление с целью раскрытия важных мыслей и ценностей.

Антитеза заявлена уже в названии романа, и многократно применяется Толстым.

Противопоставляются герои: Наташа Ростова — Элен, княжна Марья — Жюли, Кутузов — Наполеон, Андрей Болконский — Анатоль Курагин и т.д.

Контраст применяется в различных сценах:

  • Ростовы жертвуют своим имуществом и отдают обозы раненым, а в это время Берг прикупает шифоньерку, которая подешевела из-за бегства жителей из Москвы.
  • Когда умирает старый князь Безухов, наследники почти дерутся за портфель с его завещанием, желая получить куш.

В то же время графиня Ростова спокойно отдает подруге, княгине Друбецкой, большую сумму денег, чтоб та могла купить обмундирование Борису.

Картины природы для отражения переживаний героя

  • Сцена со старым дубом, с которым себя сравнивает Болконский.
  • Высокое небо Аустерлица, в которое смотрит раненый Андрей.
  • Первая встреча с Наташей на природе, подчеркивающая естественность натуры девушки и т.д.

***

Также Толстой применяет в романе следующие приемы: внутренний монолог героя, авторский комментарий, остранение (разрушение стандартного восприятия), повторяющиеся детали.

п.5. Конфликт произведения

Поскольку роман содержит много сюжетных линий и охватывает масштабную историческую эпоху, то в нем выделяют не один конфликт.

Главный конфликт содержится уже в названии: русский народ включается в войну, чтобы привести родину к миру.

Конфликт между французской и русской армией, между Кутузовым и Наполеоном, межу цивилизованной Европой и дикой азиатской Россией — основной.

Конфликт прослеживается в столкновении нравственных ценностей старого аристократического общества и молодежи, которой они чужды.

Богатство, статус в обществе, титулы, придворные интриги, сплетни, браки по расчету, угнетение народных масс должны уйти в прошлое.

В обществе появляются личности новой формации, который мыслят, действуют, приносят пользу обществу, любят, ищут себя (Андрей, Марья, Пьер и Наташа, Николай, Петя и др.)

Толстой заканчивает роман описанием семейств любимых героев, воплощая в них идеал русского человека и русской семьи. Конфликт внутри общества не исчерпан, но есть надежда, что он разрешится благодаря этим людям.

Именно они, по мнению автора, должны стать основой обновленного общества.

содержание, видео, интересные факты, история

С. Прокофьев опера «Война и мир»

 

В свое время идея написать оперу по роману-эпопее Льва Толстого была очень дерзкой и смелой затеей. Как же можно заставить Наташу Ростову петь вместе с Андреем Болконским?! Но Прокофьеву удалось мастерски воплотить ее, написав легендарную одноименную оперу, условно разделенную на две части: войну (7 картин) и мир (6 картин). Произведение не сразу было поставлено и постоянно подвергалось доработкам, но в итоге Сергею Сергеевичу удалось достигнуть своей цели, создав поистине грандиознейший спектакль. Он был высоко оценен современниками и последующими поколениями.

Краткое содержание оперы Прокофьева «Война и мир» и множество интересных фактов об этом произведении читайте на нашей странице.

 

 

Действующие лица

Голос

Описание

Андрей Болконский баритон князь, возлюбленный Наташи
Наташа Ростова сопрано дочь графа Ильи Ростова, невеста князя
Анатоль Курагин тенор молодой человек, обманувший Ростову
Пьер Безухов тенор приятель князя и Анатоля Курагина
Элен Безухова контральто сестра Курагина
Софья меццо-сопрано кузина Наташи
Кутузов бас генерал-фельдмаршал, главнокомандующий русской армией
Наполеон баритон французский император, полководец

 

 

Краткое содержание «Войны и мира»

В имении Отрадном князь Андрей Болконский познакомился с юной Наташей Ростовой, которая тут же очаровала его. Чуть позже они снова встречаются уже в Петербурге на балу у екатерининского вельможи. Болконский настолько увлечен Наташей, что решает сделать ей предложение руки и сердца. Однако на пути к их счастью встает несколько преград. Отец Андрея против брака, показывая это всем видом, и даже отказываясь знакомиться с будущими родственниками. Старый князь отправляет сына за границу на год.

Пока жених находится далеко Наташа случайно встречается с Анатолем, братом Элен Безуховой.  С Анатолем Курагиным девушка познакомилась на екатерининском балу. Оказалось, что молодой человек влюбился в нее с первого взгляда, потеряв рассудок. Ростовой очень льстят его слова и она даже не догадывается о том, что ее поклонник на самом деле женат. Анатоль предлагает Ростовой тайно обвенчаться и бежать с ним, на что Наташа дает свое согласие.

Близкие вмешиваются во всю эту сомнительную историю и запрещают Наташе бежать, открывая ей глаза на его законную жену Курагина. Наташа не верит в это и просит Пьера Безухова объяснить ей все. Молодой человек вынужден подтвердить информацию и заявляет, что обязательно расскажет обо всем Андрею Болконскому, своему другу. Однако совершенно неожиданно сам признается Наташе в своих чувствах. Вот только Ростова не услышала его пылкие речи, ведь она в отчаянии приняла яд, попытавшись свести счеты с жизнью.

Внезапно сообщают известие о наступлении Наполеона и начале военных действий в стране. Помимо Андрея, на войну уходят и другие мужчины, в числе которых Пьер Безухов. Болконский получает серьезное ранение во время сражений и перед смертью ему удается увидеться с Наташей, чтобы еще раз признаться ей в чувствах. Девушка же искренне просит у него прощения.

Плененного Пьера Безухова удается спасти благодаря партизанскому отряду во главе с Василием Денисовым.  Москву освобождают, и военные действия заканчиваются победой русской армии под руководством фельдмаршала Кутузова.

 

Продолжительность спектакля
Мир Война
100 мин. 100 мин.

Фото:

 

 

 

Интересные факты

  • Композитор сочинял оперу на протяжении двенадцати лет. Связано это был с невероятно сложным замыслом, с трудом укладывающимся в рамки оперного жанра.
  • Прокофьев был очень требователен к себе, именно поэтому он продолжал корректировать партитуру оперы до последних дней своей жизни.
  • У композитора и либреттиста не было возможности полностью отразить все события эпопеи, поэтому они отобрали лишь часть эпизодов и ярких моментов.
  • Постановки спектакля были прерваны на долгое время из-за обвинения композитора в «антинародном формализме».
  • Есть предположения, что замысел создать оперу по роману Толстого возник еще в 1935 году, когда Сергей Прокофьев в Челябинске взял почитать книгу у певицы Веры Духовской. Именно тогда композитор признался ей, что мечтает создать оперу на этот сюжет. Вторая же супруга Прокофьева сообщала, что «Войну и мир» она читала Сергею Сергеевичу и композитор заявил, что видит сцену встречи раненого Болконского и Ростовой как оперную. Как бы то ни было, первые рукописи появляются лишь в 1941 году.

  • Несмотря на проделанную огромную работу, окончательный вариант спектакля композитору не удалось увидеть.
  • Рисуя характеристики персонажей, композитор не стал показывать прошлое Андрея Болконского, который пережил утрату супруги и ранение в Аустерлицком сражении.
  • Затея разделить оперу на две части, исполняемые каждая в отдельный вечер, принадлежит дирижеру Самосуду.
  • Любопытно, что Прокофьев, при создании оперы, использовал не только роман Толстого, но также и стихотворения Жуковского «Вечер», Батюшкова «Веселый час», оду Ломоносова, части из дневника Дениса Давыдова.
  • После постановки оперы в 1946 году, Б. Покровский вспоминал свою первую встречу с Прокофьевым. По его словам, композитор исполнял клавир спектакля как плохой пианист и делал это скорее в виде одолжения, наигрывая. После первого знакомства, Покровскому даже не понравилась опера, ведь он ожидал услышать нечто иное, ближе к образному миру Чайковского. В связи с этим, его главному помощнику Самосуду пришлось заново строить драматургию, согласно законам. Кроме того, именно он посоветовал Прокофьеву дописать две картины.
  • Композитор принимал далеко не все вносимые правки в спектакль, например, он долго не соглашался дописывать сцену бала. В итоге, именно этот эпизод стал центральным.
  • Героиня романа Наташа Ростова считала любую оперную постановку бессмыслицей.
  • Все действия в спектакле разворачиваются с 1809 по 1812 год.
  • Подобно спектаклю, который не сразу был исполнен в полной версии, Толстой также сначала представил читателям первую часть произведения в 1865 году, а затем последующие фрагменты. Лишь в 1868 году роман-эпопея был издан целиком.
  • В романе «Война и мир» 559 персонажей, причем большая их часть относится к реальным героям, в опере Прокофьеву пришлось значительно сократить их число.
  • Одна из самых выдающихся записей была сделана Ростроповичем, среди солистов были Г. Вишневская, Гедда и Гюзелев.

 

Популярные арии и номера из оперы «Война и мир»

Ария Кутузова «Величавая, в солнечных лучах, матерь русских городов» (слушать)

Ариозо Наташи «А может быть он приедет нынче» (слушать)

Вальс (слушать)

Мазурка (слушать)

Заключительный хор (слушать)

 

Музыка

Прокофьев поделил условно всю партитуру на две части: мирная жизнь и картины войны. В основе первой части лирико-психологическая драма главных героев и их любовь. Композитор попытался показать все богатство внутреннего мира персонажей Толстого. Князь обрисован очень точно, со всеми его мыслями о жизни, а также обновлением души. А вот Наташа предстала в более утонченном образе. Очень важную роль играет Пьер Безухов, но композитор намеренно не показал разносторонний образ молодого человека, а также его сложный поток мыслей и чувств. Картины этой части в основном более камерны, большое внимание уделяется деталям.


Вторая часть оперы показывает картины военных действий 1812 года, в которых Прокофьев сосредоточился на образе народа. Русский лагерь противопоставлен французскому, во главе с Наполеоном. В этой части преобладают масштабные картины: Бородинское сражение, пожар в Москве сцены боя и др.

Чтобы показать действующих лиц, Прокофьев применяет развитую систему лейтмотивов. Например, лирический лейтмотив Наташи Ростовой показывает ее тонкий поэтический образ. Грозно звучит мотив войны, который впервые появляется в 8 картине. Невероятно сильно и остро представлен лейтмотив народного страдания. Большое внимание Прокофьев уделяет также хоровым сценам, для обрисовки образа русского народа.

 

История создания «Войны и мира»

Весной 1941 года у композитора С. Прокофьева возник план написания оперы «Война и мир». Он обратился за помощью к М.А. Мендельсон-Прокофьевой (своей супруге), которая разработала либретто. Уже в первый месяц была написана внушительная часть спектакля. В дальнейшем, композитор расширял ее, добавлял некоторые эпизоды и редактировал. Первый вариант оперы был закончен в 1943 году, после множества правок и доработок.

7 июня 1945 года публика смогла увидеть первый концертный вариант спектакля в Большом зале консерватории. В июне 1946 года в Санкт-Петербурге успешно прошла премьера 1 части оперы, в которую вошло лишь восемь картин. К этой версии была специально дописана вторая и десятая картина. Кроме того, было решено сделать спектакль двухвечерним, разделив его на две части. Это и побудило Прокофьева несколько расширить партитуру.  Вторая часть на премьере не была показана публике, состоялась только ее генеральная репетиция.

После ленинградской постановки опера удостоилась Сталинской премии, но в ее адрес, а также в адрес Прокофьева посыпалась критика. Музыкальный язык спектакля назвали труднодоступным. После выхода Постановления ЦК ВКП(б) от 10 февраля 1948 дальнейшие показы были прерваны, но это не остановило композитора и он продолжил упорно трудиться над оперой. В результате, Сергей Сергеевич написал вторую редакцию, которая была несколько сокращенной и называлась одновечерней. Эта версия была исполнена уже после смерти Прокофьева в 1953 году в Москве, благодаря работе Ансамбля советской оперы ВТО.

В 1955 году публике представили обе части спектакля в театре МАЛЕГОТ, под руководством Э. Грикурова. Правда и на этот раз исполнялось лишь 11 картин.

 

Постановки

Впервые опера была поставлена в полной версии в ноябре 1957 года, долгожданная премьера успешно прошла в театре К. Станиславского и В. Немировича-Данченко. Режиссеры Баратов и Златогоров провели огромную работу, чтобы воплотить свою затею. Все 13 картин были исполнены лишь с некоторыми купюрами.

Еще одна знаковая постановка была осуществлена в 1959 году в Большом театре режиссером Покровским. На этот раз представили сокращенный одновечерний вариант спектакля, состоящий также из 13 картин. Среди других преставлений это выделяется тем, что впервые был продемонстрирован публике хоровой пролог. Роль Наташи исполнила легендарная Г. Вишневская, Андрея Болконского – Кибкало. Премьера полной редакции без каких-либо купюр и видоизменений прошла лишь в 1982 году в Перми.

Помимо исполнений на Родине, спектакль был с успехом показан на многих мировых сценах. Так, в 1953 году опера была представлена публике в Италии, в рамках фестиваля Флорентийский музыкальный май. Затем она исполнялась в Софии (1957), Лейпциге (1961), Праге (1970), Лондоне (1972), Бостоне (1974), Сиднее (1973), Эдинбурге (1989), Сиэтле (1990).

В 1991 году состоялась совместная постановка Мариинского театра и Ковент-Гардена под руководством Гергиева. Еще одна интересная работа российского и зарубежного театра успешно была поставлена в 2000 и 2002 году. На этот раз труппа Мариинского театра сотрудничала с Нью-йоркским Метрополитен. Управлял оркестром В. Гергиев. Публика очень тепло приняла подобные эксперименты и высоко оценила постановку.

Одной из самых скандальных версий считают работу Грэма Вика, который представил спектакль в 2014 году в Мариинском театре. Его вариант оперы называют неприятным и скучным. Режиссер отходит от авторского замысла, уделяя внимание развлечению публики. Театральные критики не скупились на слова и разгромили постановку за такую свободную трактовку сюжета.

 

Опера-эпопея С. Прокофьева – это одно из грандиознейших произведений советского оперного театра. Многолетние искания композитора вылились в гигантский по масштабу спектакль, который вобрал в себя достижения и открытия Прокофьева в самых разных музыкальных жанрах.

 

Понравилась страница? Поделитесь с друзьями:


Сергей Прокофьев «Война и мир»