Содержание

Сейсмические пояса Земли. Названия сейсмических поясов Земли

Сейсмические пояса Земли – это зоны, где соприкасаются между собой литосферные плиты, из которых состоит наша планета. Основной характеристикой подобных областей является повышенная подвижность, которая может выражаться в частых землетрясениях, а также в наличии действующих вулканов, которые время от времени имеют свойство извергаться. Как правило, подобные районы Земли тянутся на тысячи миль в длину. На протяжении всей этой дистанции может прослеживаться большой разлом земной коры. Если же подобный хребет находится на дне океана, он выглядит как среднеокеанический желоб.

Современные названия сейсмических поясов Земли

Согласно общепринятой географической теории, ныне на планете существует два крупнейших сейсмических пояса. В их число входит один широтный, то есть расположенный вдоль экватора, а второй – меридианный, соответственно, перпендикулярный предыдущему. Первый называется Средиземноморско-Трансазиатским и свое начало он берет примерно в Персидском заливе, а крайняя точка достигает середины Атлантического океана. Второй называется меридиональный Тихоокеанский, и проходит он в полном соответствии со своим именем. Именно в этих областях наблюдается наибольшая сейсмическая активность. Здесь имеют свое место горные образования, а также постоянно действующие вулканы. Если данные сейсмические пояса Земли просмотреть на карте мира, то становится понятно, что большинство извержений приходится именно на подводную часть нашей планеты.

Самый большое хребет в мире

Важно знать, что 80 процентов всех землетрясений и вулканических извержений приходится именно на Тихоокеанский горный хребет. Большая его часть расположилась под солеными водами, но он затрагивает и некоторые части суши. Например, на Гавайских островах, именно из-за раскола земной породы, постоянно происходят землетрясения, которые часто приводят к большому количеству человеческих жертв. Далее этот гигантский хребет включает в себя более мелкие сейсмические пояса Земли. Так, к нему относятся Камчатка, Алеутские острова. Он затрагивает западное побережье всего Американского континента и заканчивается аж на Южной Антильской Петле. Именно поэтому все жилые регионы, которые расположены вдоль этой линии, постоянно переживают более или менее сильные земные толчки. Среди наиболее популярных городов-гигантов, который находится в этой нестабильной области – Лос-Анджелес.

Сейсмические пояса земли. Названия менее распространенных из них

Теперь рассмотрим зоны так называемых вторичных землетрясений, или второстепенной сейсмичности. Все они достаточно плотно расположены в пределах нашей планеты, однако в некоторых местах отголоски совсем не слышны, в то время, как в других регионах толчки достигают чуть ли не максимума. Но стоит отметить, что данная ситуация присуща только тем землям, которые находятся под водами Мирового океана. Второстепенные сейсмические пояса Земли сосредоточены в водах Атлантики, в бассейне Тихого океана, а также в Арктике и в некоторых районах Индийского океана. Интересно, что сильные толчки, как правило, приходятся именно на восточную часть всех земных вод, то есть «Земля дышит» в районе Филиппин, постепенно спускаясь ниже, к Антарктиде. В некоторой степени очаги этих ударов распространяются и на воды Тихого океана, а вот в Атлантике практически всегда спокойно.

Более подробное рассмотрение данного вопроса

Как было сказано выше, сейсмические пояса Земли образуются именно в месте стыков наиболее крупных литосферных плит. Самым масштабным среди таковых является меридианный Тихоокеанский хребет, на всей длине которого насчитывается огромное количество горных возвышений. Как правило, очаг ударов, который вызывает толчки в этой природной зоне – подкоровый, поэтому распространяются они на очень большие расстояния. Наиболее сейсмически активной ветвью меридианного хребта является его северная часть. Тут наблюдаются крайне высокие удары, которые часто доходят до Калифорнийского побережья. Именно по этой причине количество небоскребов, которое возводится в данной области, всегда сводится к минимуму. Обратите внимание на то, что такие города, как Сан-Франциско, Лос-Анджелес, в общем-то, одноэтажные. Высотки возведены только в центре города. Направляясь ниже, к югу, сейсмичность данной ветки снижается. На западном побережье Южной Америки толчки уже не такие сильные, как на Севере, однако там все равно отмечаются подкорковые очаги.

Множество веток одного большого хребта

Названия сейсмических поясов Земли, которые являются ответвлениями от основного меридианного Тихоокеанского хребта, напрямую связаны с их географическим местоположением. Одна из веток – Восточная. Она берет свое начало у берегов Камчатки, проходит вдоль Алеутских островов, затем огибает весь Американский континент и заканчивается на Фолклендских островах. Данная зона не является катастрофически-сейсмической, и толчки, которые образуются в ее пределах, невелики. Стоит лишь отметить, что в районе экватора от нее уходит ответвление на Восток. Карибское море и все островные государства, которые здесь расположены, уже находятся в зоне Антильской сейсмической петли. В данном регионе ранее наблюдалось множество землетрясений, которые приносили немало бедствий, однако в наши дни Земля «успокоилась», и толчки, которые слышны и ощутимы на всех курортах Карибского моря, не представляют никакой опасности для жизни.

Небольшой географический парадокс

Если рассматривать сейсмические пояса Земли на карте, то получается, что восточная ветка Тихоокеанского хребта проходит вдоль самого западного побережья суши нашей планеты, то есть вдоль Америки. Западная же ветка того же сейсмического пояса начинается у Курильских островов, проходит через Японию, а после делится еще на две другие. Странно, что названия этим сейсмическим зонам были подобраны с точностью да наоборот. Кстати, те две ветки, на которые делится данная полоса, также имеют названия «Западной» и Восточной», но на сей раз их географическая принадлежность совпадает с общепринятыми правилами. Восточная уходит через Новую Гвинею к Новой Зеландии. В этом районе прослеживаются достаточно сильные подземные толчки, часто носящие разрушительный характер. Восточная ветка охватывает берега Филиппинских островов, южные острова Таиланда, а также Бирму, и в завершении соединяется со Средиземноморско-Трансазиатским поясом.

Краткий обзор «параллельного» сейсмического хребта

Теперь рассмотрим ту литосферную область, которая расположена ближе к нашему региону. Как вы уже поняли, название сейсмических поясов нашей планеты зависит от их расположения, и в данном случае Средиземноморско-Трансазиатский хребет тому подтверждение. В пределах его протяжности находятся Альпы, Карпаты, Апеннины и острова, расположенные в Средиземном море. Наибольшая сейсмическая активность приходится на Румынский узел, где довольно часто наблюдаются сильные толчки. Продвигаясь на Восток, данный пояс захватывает земли Белуджистана, Ирана и завершается в Бирме. Однако общий процент сейсмической активности, который приходится на эту область, равен всего лишь 15. Поэтому данный регион является вполне безопасным и спокойным.

fb.ru

Назва сейсмічних поясів на карті


Сейсмічні пояси Землі є лінії, за якими проходять межі між плитами літосфери. Якщо плити рухаються назустріч один одному, то на стиках утворюються гори (такі ділянки ще називають зонами горотворення). Якщо ж плити літосфери розходяться, то в цих місцях з’являються розломи. Природно, такі процеси як сходження-розходження літосферних плит не залишаються без наслідків – близько 95% всіх землетрусів і вивержень вулканів відбувається в цих областях. Саме тому вони звуться сейсмічних (з грецького seismos – стрясати).

Прийнято виділяти два основних сейсмічних пояси: широтний Середземноморський-Трансазіатський і перпендикулярний йому меридіональний Тихоокеанський. У даних двох областях відбувається переважна більшість всіх землетрусів. Якщо подивитися на карту сейсмічної небезпеки, то стає чітко видно, що зони, виділені червоним і бордовим, знаходяться саме в місці розташування цих двох поясів. Вони простягаються на тисячі кілометрів, огинаючи земну кулю, пролягають на суші і під водою.

 

Тихоокеанський сейсмічний пояс

Практично 80% всіх землетрусів і вивержень вулканів припадають на Тихоокеанський сейсмічний пояс, інакше званий Тихоокеанським вогненним кільцем. Дана сейсмічна зона дійсно, ніби кільцем, охоплює майже весь Тихий океан. Розрізняють дві гілки цього пояса – Східну і Західну.

Східна гілка починається від берегів Камчатки і йде по Алеутських островів, проходить через все західне узбережжя Північної і Південної Америк і закінчується в районі Південно-Антильской петлі. У цій області найбільше потужних землетрусів відбувається на Каліфорнійському півострові, чим обумовлена ​​архітектура таких міст, як Лос-Анджелес і Сан-Франциско – там переважають будинки висотою в один-два поверхи з рідкісними багатоповерховими будівлями, в основному в центральних частинах міст.

Західна гілка Тихоокеанського вогняного кільця тягнеться від Камчатки через Курильські острови, Японію і Філіппіни, охоплює Індонезію і, огинаючи дугою Австралію, через Нову Зеландію доходить до самої Антарктиди. У цьому районі відбувається безліч потужних підводних землетрусів, часто призводять до катастрофічних цунамі. Найсильніше від землетрусів і цунамі в цьому регіоні страждають такі острівні держави, як Японія, Індонезія, Шрі-Ланка і тд.

Середземноморський-Трансазіатський сейсмічний пояс

Середземноморський-Трансазіатський пояс, як випливає з його назви, простягається через все Середземне море, включаючи в себе південно-європейські, північно-африканські та близькосхідні регіони. Далі він тягнеться практично через всю Азію, по хребтах Кавказу і Ірану до самих Гімалаїв, до М’янмі і Таїланду, де, за оцінками деяких вчених, з’єднується з сейсмічної Тихоокеанської зоною.

За даними сейсмологів, на цей пояс припадає близько 15% світових землетрусів, при цьому найбільш активними зонами Середземноморським-Трансазіатського пояса прийнято вважати Румунські Карпати, Іран і схід Пакистану.

Другорядны сейсмічні пояси

Виділяють також і другорядні зони сейсмічний активності. Другорядними вони вважаються тому, що на їх частку припадає лише 5% всіх землетрусів нашої планети. Сейсмічний пояс Атлантичного океану починається біля берегів Гренландії, тягнеться уздовж всієї Атлантики і знаходить свій кінець біля островів Трістан-да-Кунья. Тут не буває сильних землетрусів, і завдяки віддаленості цієї зони від континентів підземні поштовхи в цьому поясі не приносять руйнувань.

Західна частина Індійського океану так само характеризується своєю власною сейсмічної зоною, і хоча вона досить велика по довжині (доходить своїм південним кінцем до самої Антарктиди), землетруси тут не дуже сильні, а їх осередки розташовуються неглибоко під землею. Так само сейсмічна зона існує і в Арктиці, але через практично повної безлюдності цих місць, а так само завдяки малій потужності підземних поштовхів, землетрусу в цьому регіоні не мають особливого впливу на життя людей.

Найпотужніші землетруси 20-21 століть

Так як на Тихоокеанське вогненне кільце доводиться до 80% всіх землетрусів, то основні за своєю потужністю і руйнівності катаклізми відбулися саме в цьому регіоні. В першу чергу, варто згадати Японію, яка не раз ставала жертвою сильних землетрусів. Найбільш руйнівним, хоч і не найсильнішим за магнітудою своїх коливань, став землетрус 1923 року, яке носить назву Великий землетрус Канто. За різними оцінками, під час і від наслідків даного лиха загинуло 174 тис чоловік, ще 545 тисяч так і не були знайдені, загальне число потерпілих оцінюється в 4 мільйони чоловік. Найсильнішим японським землетрусом (з магнітудою від 9,0 до 9,1) стало знамените лихо 2011 року, коли потужне цунамі, викликане підводними поштовхами біля берегів Японії, викликало руйнування в приморських містах, а пожежа на нафтохімічному комплексі в місті Сендай і аварія на АЕС Фокусіма-1 завдали величезної шкоди як економіці самої країни, так і екології всього світу.

Найбільш сильним з усіх документально зареєстрованих землетрусів вважається великий чилійський землетрус з магнітудою до 9,5, який стався в 1960 році (якщо подивитися на карті, то стає видно, що воно відбулося так само в області Тихоокеанського сейсмічного поясу). Лихом, який забрав найбільшу кількість життів в 21 столітті, визнано землетрус в Індійському океані 2004 року, коли потужне цунамі, яке було його наслідком, забрала майже 300 тисяч життів людей з майже 20 країн світу. На карті зона землетрусу відноситься до західного краю Тихоокеанського кільця.

У Середземноморсько-Трансазіатськомй сейсмічному поясі так само сталося безліч великих і руйнівних землетрусів. До одного з таких відноситься землетрус 1976 року в Таншане, коли тільки за офіційними даними КНР загинуло 242 419 осіб, проте за деякими даними число жертв перевищує 655 тисяч, що робить це землетрус одним з найбільш смертельних в історії людства.

« Типи грунтів в пустелях

Внутрішня будова шарів Землі »

moyaosvita.com.ua

Сейсмічність — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сейсмічність планети Земля

Сейсмічність Землі  (рос. сейсмичность, англ. seismicity, нім. Seismizität f)— схильність Землі або окремих її територій до землетрусів.

Характеризується територіальним розподілом осередків землетрусів різної енергії, що оцінюється магнітудою або за шкалою енергетичних класів, інтенсивністю їх прояву по поверхні в балах, частотою сейсмічних подій та іншими характеристиками землетрусів.

Сильні землетруси відбуваються переважно в межах протяжних сейсмічних поясів, також в районах серединно-океанічних хребтів і континентальних рифтових зон. Існує також важлива категорія так званих внутрішньоплитових землетрусів, що відбуваються в платформних районах континентів (наприклад, район Газлі, Узбекистан). Найбільшою активністю характеризується Тихоокеанський пояс, на який припадає понад 75% всієї сейсмічної енергії Землі, і Альпійско-Гімалайський пояс — близько 20%. Більша частина сейсмічної енергії виділяється при землетрусах, осередки яких розташовані на глибинах, що не перевищують декількох десятків кілометрів. Проміжні за глибиною землетруси і глибиннофокусні (до 600–700 км) зосереджені в дуже вузьких (за низкою оцінок, не ширше декількох десятків кілометрів) похилих зонах, які мають складну структуру і відрізняються за фізичними характеристиками від вміщуючого простору. Дослідження географічного розподілу землетрусів і особливостей їх механізму в різних поясах зіграли важливу роль в розробці теорії тектоніки плит, згідно з якою основною причиною сейсмічності Землі є накопичення напружень на кордонах рухомих літосферних плит. Проміжні й глибокі землетруси пов’язуються з вивільненням напружень у плитах океанічної літосфери, що занурюються в мантію.

Зони підвищеної сейсмічності на карті світу.

Регіональні дані про енергетичні і просторово-часові розпо

uk.wikipedia.org

Сейсмічні пояси Землі. Назви сейсмічних поясів Землі

Сейсмічні пояси Землі — це зони, дестикаються між собою плити літосфери, з яких складається наша планета. Основною характеристикою подібних областей є підвищена рухливість, яка може виражатися в частих землетрусів, а також в наявності діючих вулканів, які час від часу мають властивість вивергатися. Як правило, подібні райони Землі тягнуться на тисячі миль в довжину. Протягом усієї цієї дистанції може простежуватися великий розлом земної кори. Якщо ж подібний хребет знаходиться на дні океану, він виглядає як среднеокеанічеськой жолоб.

Сучасні назви сейсмічних поясів Землі

Відповідно до загальноприйнятої географічної теорії, ниніна планеті існує два найбільших сейсмічних пояси. У їх число входить один широтний, тобто розташований уздовж екватора, а другий — меридіанний, відповідно, перпендикулярний попередньому. Перший називається Середземноморським-Трансазіатського і свій початок він бере приблизно в Перській затоці, а крайня точка досягає середини Атлантичного океану. Другий називається меридіональний Тихоокеанський, і проходить він в повній відповідності зі своїм ім’ям. Саме в цих областях спостерігається найбільша сейсмічна активність. Тут мають своє місце гірські освіти, а також постійно діючі вулкани. Якщо дані сейсмічні пояси Землі переглянути на карті світу, то стає зрозуміло, що більшість вивержень припадає саме на підводну частину нашої планети.

Самий великий хребет в світі

Важливо знати, що 80 відсотків усіх землетрусіві вулканічних вивержень припадає саме на Тихоокеанський гірський хребет. Велика його частина розташувалася під солоними водами, але він зачіпає і деякі частини суші. Наприклад, на Гавайських островах, саме через розкол земної породи, постійно відбуваються землетруси, які часто призводять до великої кількості людських жертв. Далі цей гігантський хребет включає в себе більш дрібні сейсмічні пояси Землі. Так, до нього ставляться Камчатка, Алеутські острови. Він зачіпає західне узбережжя всього Американського континенту і закінчується аж на Південній Антильской Петлі. Саме тому всі житлові регіони, які розташовані вздовж цієї лінії, постійно переживають більш-менш сильні земні поштовхи. Серед найбільш популярних міст-гігантів, який знаходиться в цій нестабільній області — Лос-Анджелес.

Сейсмічні пояси землі. Назви менш поширених з них

Тепер розглянемо зони так званих вториннихземлетрусів, або другорядною сейсмічності. Всі вони досить щільно розташовані в межах нашої планети, проте в деяких місцях відгомони зовсім не чути, в той час, як в інших регіонах поштовхи досягають мало не максимуму. Але варто відзначити, що дана ситуація властива тільки тим землям, які знаходяться під водами Світового океану. Другорядні сейсмічні пояси Землі зосереджені в водах Атлантики, в басейні Тихого океану, а також в Арктиці і в деяких районах Індійського океану. Цікаво, що сильні поштовхи, як правило, припадають саме на східну частину всіх земних вод, тобто «Земля дихає» в районі Філіппін, поступово спускаючись нижче, до Антарктиди. В деякій мірі осередки цих ударів поширюються і на води Тихого океану, а ось в Атлантиці практично завжди спокійно.

Більш докладний розгляд даного питання

Як було сказано вище, сейсмічні пояси Земліутворюються саме в місці стиків найбільших літосферних плит. Наймасштабнішим серед таких є меридіанний Тихоокеанськи

uk.hoboetc.com

Сейсмические пояса и границы литосферных плит

Давно известно, что землетрясения распределены на земной поверхности неравномерно. Они концентрируются в сейсмических поясах, протягивающихся на тысячи километров. Некоторые пояса, такие как пояс вдоль Альп и Гималаев, были известны давно, другие выявлены позднее с помощью сейсмографов, установленных в рамках единой сети по всей Земле. Оказалось, что сейсмические пояса Земли строго совпадают с обеими мировыми системами рельефа: рифтов и желобов. За пределами этих систем землетрясения происходят редко, а внутри случаются постоянно.

Мы еще мало знаем об условиях, существующих в очагах землетрясений, но несомненно, что они возникают в результате деформации литосферы, когда под воздействием приложенных к ней напряжений предел прочности оказывается превзойденным и литосфера раскалывается, катастрофически высвобождая огромное количество энергии, все эти процессы начали происходить ещё до появления саблезубых тигров. Пояса сейсмичности как бы маркируют зоны раскола литосферы. Они разбивают внешнюю твердую оболочку Земли на крупные блоки, или, как их стали называть, плиты.

Имея перед собой карту сейсмичности, любой пытливый человек, даже совсем не искушенный в тектонике плит, не затруднится провести границы литосферных плит. Для этого достаточно следовать вдоль сейсмических поясов. Можно выделить тринадцать главных литосферных плит: Евразиатская, Северо-Американская, Южно-Американская, Африканская, Филиппинская, Тихоокеанская, Кокосовая, Наска и другие. Их размеры могут составлять тысячи километров. В состав плит входят как континенты, так и припаянные к ним океанские котловины вплоть до срединных хребтов. И только в немногих случаях (например, в Андах) граница плит совпадает с разделом континент — океан (моря Тихого океана). Разделение литосферы на плиты, ограниченные сейсмическими поясами, явилось одним из главных фактов в теории тектоники плит.

Землетрясения и сейсмические пояса отражают взаимодействие литосферных плит между собой. Если возникают землетрясения, это значит, что происходит раскол и деформация литосферы; если землетрясений нет, то, следовательно, нет деформаций в твердой оболочке.

Тектоническая активность на Земле сконцентрирована главным образом вдоль границ плит и проявляется из-за их взаимодействия. От того, как плиты движутся друг относительно друга, зависит и то, какой магматизм проявится вдоль их границ. То есть можно предположить, что границы плит должны контролировать и распределение рудных полезных ископаемых, генетически связанных с магматическими породами.


Просмотрите так же статью: Северный ледовитый океан


preimikus.ru

Сейсмічні пояси Землі


Процеси, що відбуваються в літосфері, роблять великий вплив не тільки на природу планети, але й на життя людини. Одне з грізних явищ – землетруси і виверження вулканів. Ось чому так важливо добре вивчити положення рухливих поясів та явища, їм властиві. Це самі неспокійні рухливі ділянки планети. Тут розташована більшість діючих вулканів, відбувається не менше 95 % всіх землетрусів. Сейсмічні пояси простягнулися на тисячі кілометрів і збігаються з областями глибинних розломів на суші, а в океані – зі серединно – океанічними хребтами і глибоководними жолобами. На нашій планеті більше 800 діючих і ще більше вимерлих вулканів, які вивергали і продовжують вивергати на поверхню планети багато лави, попелу, газів і водяної пари.

Карта літосфер Землі

Знання про будову та історії розвитку літосфери мають велике практичне значення для господарської діяльності людини. Вчені на основі цих даних прогнозують місця пошуків родовищ корисних копалин, складають прогнози стихійних лих, які пов’язані з процесами, що відбуваються в літосфері.

« Плити літосфери

Рельєф »

moyaosvita.com.ua

Урок » Вулканізм, вулкани, гейзери. Сейсмічні пояси Землі»


Тема: Вулканізм і вулкани, гейзери. Сейсмічні пояси Землі.


Мета: поглибити та систематизувати знання учнів про внутрішні процеси Землі; формувати знання про вулкани та райони їх поширення; розвивати уміння працювати з картами, порівнювати, аналізувати, установлювати взаємозв’язки між явищами; сприяти формуванню поваги до чужих думок, умінню слухати й відстоювати власну думку.


Обладнання: підручник, атласи, практичний зошит, відеоматеріал «Вулкани», «Гейзери».


Тип уроку: вивчення нового матеріалу.


Хід уроку


І. Організація класу до уроку


Повідомлення теми та мети уроку.


ІІ. Актуалізація і мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів


На рубежі І й ІІ ст.до н.е. поет, імя якого залишилося невідомим, написав поему «Етна». Послухайте уривок із неї: «Одного разу розізлились етнейські печери; запалала велика гора, виплеснулися її палаючі безодні, і потоки лави понеслися широкими схилами, заливаючи все. Блискавки розгніваного Юпітера борознили ефір, вихорі темних хмар закрили темне небо. Усе горіло: і луки, і ліс, і пагорби, і гладкі ниви, і навіть люди. Вогонь поглинав все на своєму шляху. Селища загорялися одне за одним. Кожен рятував своє добро, скільки вистачало сил і самовладання. Усякий хапав, що було самого цінного, і кидався навтьоки ».


Яке явище описав поет? Так, це описано виверження вулкана Етна. Сьогодні ви  дізнаєтесь багато нового й цікавого про вулкани – гори, «казани з вогнищем, розпеченим варивом» із речовин, що складають літосферу.


ІІІ. Вивчення нового матеріалу


Використання інформаційних технологій.


Словникова робота з географічними термінами


Вулкани- геологічні утворення, що виникають під час піднімання з надр землі та виверження на її поверхню магми.


Будова вулкану.


Перегляд відео виверження вулкану.


Ділова гра – телеміст.


Журналіст. Виверження вулкана – небезпечне явище, яке може зашкодити здоров’ю і життю людини. Зараз на зв’язку з нами головний фахівець Міністерства охорони здоров’я і керівник аеропорту Бориспіль, надаю їм слово.


Керівник аеропорту. Виверження вулканів – надзвичайна ситуація для будь-якого аеропорту. Хоча в нашій країні діючих вулканів немає, польотам ніщо не загрожує, але з Бориспільського аеропорту є регулярні рейси в Європу та Америку. Під час виверження вулкану в Ісландії польоти були закриті, бо хмари попелу й диму зменшили видимість, тому існувала безпосередня загроза пасажирам.


Лікар. Для людей, які живуть поряд із вулканами, існує загроза здоров’ю. Під час виверження в повітря потрапляють різні хімічні сполуки, різко підвищується температура, що може спричинити опіки дихальних шляхів, стає важко дихати, загострюються хронічні хвороби. Потрібно стежити за тим, щоб падіння розпечених каменів не стало причиною пожеж. Єдиним захистом під час виверження вулканів є загальна евакуація.


Журналіст. Дякую за інформацію.


Вулкан – бог вогню. Свою назву вулкани отримали від імені бога вогню у давніх римлян. Це не дивно, адже вогняна лава, що надходить із глибин Землі, заворожує своєю міццю й неприборканістю. Стародавні греки й римляни вважали богом вогню і майстром-ковалем Гефеста, який жив у глибині гори, над якою весь час було видно дим і полум’я. Гефест надіслав нам ось ці таємничі подарунки й повідомив, що допоможе нам зазирнути в його таємниці. Подивимось. Дійсно, загадковий подарунок із глибин землі. Гірські породи багато чого зможуть нам розповісти про своє народження, умови, у яких утворювались речовини, що входять до складу гірських порід.


Демонстрація гірських магматичних порід.


Вулканізм, магма і лава – словникова робота з термінами.


Робота з картою. Де найбільше поширені вулкани на Землі? Як ви думаєте, чому саме таке їхнє простягання? Виділяють 2 сейсмічні пояси Землі: Тихоокеанський та Середземноморський.


Позначення на контурній карті вулканів та сейсмічних поясів Землі. Практичний зошит ст.13.


Перегляд відео «Гейзери».


ІV.Узагальнення та систематизація знань


Загадки


Вона нуртує у глибинах,


Немов розлючена тварина.


І гази стиснуті бурлять,


Щоб моноліти розламать,


Щоб в обіймах злюки-пари


Підняти в небо чорні хмари.


(Магма)


 


У природі я існую,


Час від часу фонтаную:


Вилітає все окріп


І парую з року в рік.


(Гейзер)


 


Вона пливе по схилах гір,


І хочеш вір або не вір,


Але ота ріка густа


Земною кров’ю розквіта.


(Лава)


 


Плюю вогнем і лавою


Я небезпечний великан ,


Відомий недоброю славою,


Бо всі зовуть мене….


(Вулкан)


V.Домашнє завдання


Опрацювати відповідний параграф. Намалюйте малюнок «Наслідки виверження вулканів».


VІ. Підсумок уроку


 


 


 


 

naurok.com.ua

Отправить ответ

avatar
  Подписаться  
Уведомление о