Коротка біографія богдан хмельницький: Богдан Хмельницький

Біографія Богдана Хмельницького. Реферат – Освіта.UA

У рефераті подано біографічні відомості про Хмельницького Богдана (Зіновія) (бл. 1595-1657). Він був державним діячем, полководцем; гетьманом України (1648-1657)

Народився близько 1595 року на Наддніпрянщині, ймовірно у Чигирині, в родині службовця при дворі коронного гетьмана Станіслава Жолкевського, пізніше чигиринського підстарости Михайла Хмельницького. Навчався в одній з Братських шкіл, а також у єзуїтському колегіумі у Львові, заснованій 1608 року. Опанував польську, латинську мови, писав і говорив тогочасною українською мовою. У 1620 році разом з батьком, старшиною загону охочих стрільців з Чигиринщини, бере участь у поході гетьмана Жолкевського на Молдавію.

У бою з татарами під Цецорою в жовтні того ж року Михайло Хмельницький загинув, а Богдан потрапив у полон, в якому був два роки. Після повернення з полону вступив до Запорозького війська, брав участь у козацьких походах на татар і турків, у селянсько-козацьких повстаннях проти польської шляхти 1630, 1632, 1637 років.

1637 року бере участь у битві під Боровицею як військовий писар Запорозького війська. 1638 року у складі делегації їздив до Варшави до короля з петицією про повернення реєстровому козацтву привілеїв. 1640-ві роки.

Стає відомим козацьким діячем, який викликав недовіру у польської влади й популярність на Запорожжі. У березні 1645 року разом з козаками брав участь у битві французів проти іспанців під Дюнкерком (Франція). З квітня 1646 року організовує козацтво та селянство на боротьбу з Польщею. Восени 1647 року скликає таємну нараду однодумців і оприлюднює план повстання проти шляхти. Того самого року за наказом гетьмана О. Конецпольського був заарештований, у грудні того ж року втік на Запорожжя, де активно готує повстання проти Польщі.

Січень 1648 року. На Запорожжі вибухнуло повстання, що поклало початок війні 1648—1654 років. Очолив його Богдан Хмельницький, якого тоді ж козаки обрали гетьманом. Лютий 1648 року. Хмельницький укладає союз з кримським ханом. Протягом 1648 року козацько-селянське військо на чолі з Хмельницьким здобуло перемоги над польським військом під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями, здійснює облогу Львова й Замостя, визволяє з-під влади Польщі велику територію України.

У наступні роки завдає поразок полякам під Збаражем, Батогом, Жванцем та ін.

З початком війни Хмельницький сформулював ідею незалежної Української держави, здійснив принципову державну реформу в Україні, запровадив полковосотенний адміністративний устрій, створив регулярне військо, упорядкував податкову систему, судочинство, встановив дипломатичні стосунки з багатьма іноземними державами. 1654 року, враховуючи ослаблення України у війні з Польщею, пішов на переговори з Московією й у березні того ж року уклав з царем Олексієм Михайловичем так звану Переяславську угоду, згідно з якою Україна ввійшла до складу Московської держави на конфедеративній основі.

Частина вищого українського суспільства, старшинства, а також духівництво та київський митрополит не підтримали угоди й відмовилися присягати цареві. 1656 року російський цар підписав у Вільно договір між Московією та Польщею і фактично зрадив переяславські домовленості. На початку 1657 року Хмельницький, намагаючись вийти з-під влади Москви, визволити Україну від Польщі й утвердити її як державу, укладає таємний договір зі шведським королем Карлом Х та семиградським князем Юрієм Ракочі про переділ Польщі.

Повідомлений поляками про наміри Хмельницького російський уряд перешкодив здійсненню цих планів гетьмана. Того ж року Хмельницький тяжко захворів. Перед його смертю на козацькій раді в Чигирині козаки обрали його наступником неповнолітнього сина Юрія. 6 серпня 1657 року Б. Хмельницький помер. Поховано його в родинному маєтку в селі Суботові, в Іллінській церкві, яку він побудував. Шість років боротьби за Українську державу під час національно-визвольної війни нашого народу під проводом Богдана Хмельницького 1648—1654 років продемонстрували надзвичайно високий як на той час рівень громадянської зрі-лості наших предків.

Перемоги українського війська над польською шляхтою, постать Богдана Хмельницького як державного діяча, полководця, дипломата, запорозькі козаки і їхня легендарна відвага та умілість у бойових діях викликали захоплення всього світу. В короткий строк і в екстремальних умовах бойових дій створена Богданом Хмельницьким козацька держава характеризувалася високими демократичними принципами самоврядування. При гетьманові України існував дорадчий орган — Рада Генеральної старшини, яка обговорювала найскладніші питання державного життя та поточні справи.

     

Водночас на Запорожжі діяла Рада січової старшини на чолі з січовим отаманом, яка приймала рішення, що стосувалися Запорозької Січі. Ще одним важливим органом державного самоврядування була полкова Рада, яка крім поточних питань полкового життя обирала з участю козаків полкову старшину та полковника.

Хмельницький запровадив ефективну податкову систему, збирався налагодити карбування власних грошей, встановив і підтримував дипломатичні стосунки з багатьма країнами Європи, зокрема з Польщею, Туреччиною, Молдавією, Волощиною, Австрією, Швецією, Італією, Трансільванією, які визнали Україну як суб’єкт міжнародного права. Водночас він організував ефективну і розгалужену службу безпеки. Великий канцлер литовський Ольбрахт Радзивілл писав у своєму щоденнику «про розвідників Хмельницького, котрих він мав повсюди, навіть у Венеції».

Український історик Іван Крип’якевич зауважував, що гетьман «мав не тільки дуже точні відомості про події у Польщі, Криму, Туреччині, карпатських князівствах, але також стежив за політикою Швеції, Німеччини, Австрії, Італії, збирав потрібні відомості через своїх послів та агентів, користувався повідомленнями чужоземних посланців. Зібрані відомості він умів використовувати для політичних цілей — своїми рішеннями захоплював ворогів зненацька».

Усе вищезазначене, як і продумана, ефективна і злагоджена організація адміністративно-територіального, судового та військового устрою, давало надію Хмельницькому утвердити Українську державу. Навесні 1649 року Хмельницький, після цілого ряду блискучих перемог над поляками, мав щасливу нагоду зробити це. Разом з ордою хана Іслам-Гірея він узяв облогою польське військо під Збаражем. На допомогу обложеним вирушив сам король Ян Казимир з двохсоттисячною армією, але її оточило і блискавично розгромило українське військо.

Та доля розпорядилася інакше. Хмельницький взяв у полон самого короля, проте, певно, не усвідомлюючи майбутніх наслідків свого «лицарського кроку», змилостивився над ним і відпустив його, після чого під Зборовом Ян Казимир, скориставшись зрадою Хмельницького кримським ханом, який, підкуплений поляками, перейшов на їхній бік, схилив гетьмана підписати невигідний для України Зборівський договір, що звів нанівець попередню перемогу. Збаразька битва та Зборівський договір знаменували собою завершення першого блискучого періоду війни Хмельницького, після якого настали важкі випробування, що закінчилися врешті-решт втратою хисткої державності після підписання Переяславської угоди.

Та попри це Українська держава часу гетьманування Хмельницького стала прикладом того, як у результаті прагнення до свободи та незалежності на боротьбу піднялися всі соціальні прошарки українського суспільства, ядром якого виступило козацтво. Основою цієї боротьби стали ідеологічні засади, любов до рідної землі, віра, мова, культура. Підґрунтям цієї ідеологічної скерованості був високий рівень освіти в тогочасній Україні, вірність народу традиціям часів Київської держави, висока духовність православ’я.

Своїми дипломатичними та військовими заходами український гетьман домігся майже повної міжнародної ізоляції Речі Посполитої, яка доти в мілітарному плані вважалася чи не наймогутнішою державою Європи. Він забезпечив Україні збройну допомогу Кримського ханства, досяг прихильного нейтралітету Туреччини й Трансільванії, примусив Молдавію розірвати союз з Польщею, зав’язав дружні стосунки з Венеціянською республікою, вступив у переговори зі Швецією. Українська держава Богдана Хмельницького викликала захоплення численних сучасників — дипломатів, мандрівників, літописців.

Італієць Альберто Віміна, який особисто бачив гетьмана 1656 року й неодноразово розмовляв з ним, у своїх спогадах пише про український народ у період його найвищого злету в часи Хмельниччини. Особливо його вразила демократична форма правління козаків — скликання Ради для обговорення важливих державних питань, коли козаки у присутності гетьмана спільно їх вирішують.

Подорожні нотатки сирійського архідиякона Павла Алеппського, який описав подорож антіохійського патріарха Макарія по Україні у 1654 і 1656 роках, зафіксували для нас подробиці побуту і звичаїв українців, які здивували його тим, що скрізь зустрічали хлібом-сіллю як символом добробуту. Описуючи своє враження від гетьмана Хмельницького, Павло Алеппський підкреслює: «Так ось він, Хмель, якого слава й ім’я рознеслися по всьому світу». Багато і захоплено пише мандрівник про освіту в державі Хмельницького: «Всі вони, за винятком небагатьох, навіть більшість дружин і дочок, уміють читати і знають порядок церковних служб…

Число письменних особливо збільшилося з часу появи Хмеля». Алеппського вразила велика друкарня у Києво-Печерській лаврі, де «виходять усі їхні церковні книги дивного друку, різного кольору і вигляду, а також малюнки на великих аркушах, визначні місця країн, ікони святих, вчені дослідження тощо». Яскраву грань обдаровання Хмельницького становить його талант полководця.

Почавши з масових рухів повстанців, Богдан Хмельницький переходить до операцій добре вишколеного, добірного, хоч і не такого вже й численного, війська. Використавши в організації української армії свій попередній великий військовий досвід і залучивши талановитих полководців, таких як Іван Богун чи Максим Кривоніс, Хмельницький сповідував вирішальну роль проводу у війську, роль авторитету командування та його уміння підтримувати дисципліну.

Польське військо здебільшого кількісно переважало українську армію, але зазнавало поразки через відсутність серйозного й авторитетного командування. Навпаки, від самого початку боротьби Богдана Хмельницького козацьке військо було згуртоване залізною дисципліною й послухом своєму вождеві. Прикладом того, як Хмельницький виховував своє військо, є факти, коли козаки свідомо йшли на смерть, на тортури як «язики», яких брали у полон поляки, і вони під тортурами давали ворогові невірні відомості й рятували своє військо, або коли в битві під Берестечком козаки вразили світ своєю мужністю, фанатичною вірою в перемогу.

Моральну вартість війська Хмельницького сучасники вбачали не лише в регулярних засадах організації, умінні перемагати з меншими силами, а й у здоровому світогляді козаків, у їхній величезній релігійній і національній згуртованості і зосередженості на єдиній головній меті — перемозі. Саме ці засади завдяки великому талантові Богдана Хмельницького створили у середині XVII століття в Україні непоборну армію, одну з найкращих у тогочасній Європі. Виявом незвичайної на ті часи дисциплінованості війська Богдана Хмельницького було й те, що не лише козацькі, а й наймані татарські загони не наважувалися чинити грабунки у здобутих містах.

Навіть вороги, поляки, з подивом висловлювалися про високу дисципліну, послух і нечувану доти карність за порушення у війську Хмельницького. Основами тих чеснот і високої жертовності та дисципліни були виплекані з часів Київської держави такі риси воїнської доблесті, як честь, хоробрість. Богдан Хмельницький вміло застосовував новітню тактику, яка з’явилася у Європі в часи тридцятирічної війни. Апогеєм його таланту як полководця перемагати з меншими силами була битва під Батогом, блискучий реванш за поразку під Берестечком.

Польський історик Людвік Кубаля, котрий присвятив багато років дослідженню життя й діяльності Богдана Хмельницького, порівнював українського гетьмана з його сучасником — вождем Англійської революції середини XVII століття Олівером Кромвелем, відзначаючи при цьому, що завдання у Богдана Хмельницького виявилося набагато складнішим, оскільки «він не мав у своєму розпорядженні вишколеної інтелігенції й засобів старої, сильної держави. Військо, фінанси, державне господарство, адміністрація, зносини з сусідніми державами — все це треба було створити…

Він мусив добирати і вчити людей. Була то людина з кожного погляду надзвичайних вимірів, він переростав талановитих людей настільки, що переступав межі збагненного».

Література

1. Великий рух народній, піднятий Хмельницьким, дав новий лад усій східній Україні — Гетьманщині. М. Грушевський. 1913.
2. Хмельницький став керівником Визвольної війни завдяки тому, що здобув довір’я мас. Він ріс і жив серед козацтва, розумів його прагнення й інтереси. Народні маси зустріли Хмельницького з цілковитим довір’ям, розуміючи, що він є справжнім захисником їх інтересів. І. Крип’якевич. 1954.
3. Він поводився так, неначе був монархом суверенної держави, й розвинув широку дипломатичну акцію на міжнародному полі для зміцнення свого становища. Д. Дорошенко. 1921.

06.09.2011

Богдан Хмельницький | Візіонери

Богдан Зиновій Хмельницький (народився 27 грудня 1595 (6 січня 1596 за новим стилем) — помер 25 липня (6 серпня за новим стилем) 1657, у Чигирині) — шляхтич руський, реєстровий козак, військовий писар, з 1648 року — гетьман Війська Запорозького. Організатор повстання проти шляхти в Україні, яке переросло у Національно-визвольну війну українського народу проти Речі Посполитої. Засновник козацької держави на теренах Центральної України — Війська Запорозького, більш відомої як Гетьманщина. Через ненадійність кримських союзників та важку війну з Річчю Посполитою, у 1654 році в Переяславі уклав військовий союз з Московським царством. Наприкінці свого життя намагався переорієнтуватися на союз зі Швецією та Османською Портою, вбачаючи в амбіціях Москви небезпеку козацькому суверенітету.

Історія всіх народів має свої доленосні повороти. Для французів — доба краху Бастилії та наполеонівських війн (1789—1815), для іспанців — Реконкіста та великі географічні відкриття XIV—XV століть, для німців — доба Бісмарка та об’єднання Німеччини (1871), для американців — “Бостонське чаювання” та ухвалення Конституції (1773—1793). Що ж було історичним “рубіконом” для України? Жодна подія, жодний народний вчинок і жодний національний герой не залишив такого яскравого сліду в українській історичній пам’яті, як гетьман Богдан Хмельницький.

Про життя Богдана Хмельницького до 1647 року відомо дуже мало. Традиційний рік народження козацького гетьмана — 1595 — вирахувано за відомостями венеціанського посла Нікколо Сагредо, який у 1649 році писав у своєму рапорті до венеціанської сенйорії, що Хмельницькому 54 роки.

М. Максимович висунув версію, що Богдан народився 27 грудня 1595 року, на свято Святого Федора Начертанного та одержав ім’я Богдан, від народної форми церковного імені Теодор (Феодот). Однак ця версія не пояснювала друге ім’я Богдана Хмельницького, Зиновій.
Відповідно, питання дати народження Богдана Хмельницького залишається відкритим і потребує подальшого вивчення.

Про молоді роки майбутнього гетьмана також відомо небагато. Його батько — дрібний шляхтич Михайло Хмельницький, імовірно, походив із перемиської землі у західній Галичині (нині — пограниччя України та Польщі), мав герб “Абданк”, служив у війську Коронного гетьмана Станіслава Жолкєвського, деякий час мешкав у нього в Жовкві, згодом служив у іншого впливового галицького магната — Яна Даниловича. Саме клієнтарні обов’язки привели Хмельницького-батька до Наддніпрянщини. Сталося так, що Данилович обіймав посаду чигиринського старости, а батько майбутнього гетьмана був, відповідно, підстаростою — тобто замковим урядником. На плечі Михайла Хмельницького були покладені функції осадчого — організатора селянських переселень на малолюдні придніпровські степи. Колонізація степового пограниччя мала для українських староств справді стратегічне значення — це був єдино можливий спосіб вижити під тиском кримської та ногайської орд і пов’язаних із ними спустошень. Саме за цю вислугу підстароста Хмельницький і отримав хутір Суботів, що неподалік Чигирина, а відтак заклав там власну слободу. Осівши на Вкраїні, Хмельницький-старший поріднився з козацьким середовищем, узявши шлюб із козачкою — Богдановою матір’ю.

Освіта

Логічним є припущення, що Богдан отримав початкову домашню освіту, а далі навчався в парафіяльній школі. Палеографічний аналіз власноруч написаних гетьманом листів виявив почерк з прикметними рисами Київської школи. Тому не виключено, що навчався він у школі при якомусь із київських монастирів. Можливо, десь у 1609 році, на пропозицію гетьмана Жолкєвського, батько віддав його до Львівської єзуїтської колегії, де був учнем Андрея Ґонцеля-Мокрського, доктора теології, відомого письменника і проповідника. Там майбутній гетьман навчався п’ять-сім років, де був добре обізнаний з всесвітньою історією, в колеґії він дістав добрі знання латинської мови, досконало володів польскою мовою, а згодом навчився ще турецької, кримсько-татарської і французької мов. У 1648 році Мокрський входив до депутації львівських міщан до Хмельницького, що облягав Львів із своїм військом і татарами. Гетьман упізнав Мокрського, і залишившись один на один, упав у ноги своєму вчителеві та дякував за навчання.

Козацтво

Військова кар’єра тодішнього лицаря починалася не пізніше ніж у 14 років. Достеменно відомо, що 1620 р. Богдан разом зі своїм батьком брав участь у молдавському поході гетьмана Станіслава Жолкєвського і прийняв справжнє бойове хрещення у битві з турками під Цецорою. Ця битва завершилася не тільки нищівною поразкою для коронного війська, а й загибеллю Богданового батька. Юнак потрапив у полон і так би й cкінчив своє життя на галерах, якби його не викупила мати, обмінявши на когось із родовитих турецьких полонених, захоплених раніше козаками.

Богдан був професійним вояком, брав участь у славетних морських експедиціях до турецьких берегів, відзначився у Смоленській кампанії 1633 р., де воював із московитами і за яку король нагородив його шаблею. Не залишився Богдан байдужим і під час козацького повстання Павлюка (1637 р.), хоча участь в антипольському виступі могла негативно позначитися на шляхетській кар’єрі. Коли ж повстання захлинулося у шляхетському терорі, Богдан очолив коаліцію ліберальної старшини, що вдалася до компромісу із коронним гетьманом Миколаєм Потоцьким. Підпис Хмельницького як генерального писаря Війська Запорозького стояв під актом Боровицької капітуляції. Відтак Богдан увійшов до складу запорозького посольства до короля Владислава IV. Незважаючи на те, що за умовами капітуляції козацьке самоврядування на Січі підлягало скасуванню, а відтак зникав інститут військового писаря, Хмельницький отримав натомість повноваження сотника Чигиринського, зберігши свій вплив на козацькі справи в Запоріжжі. Приміром, коли французький емісар граф де Брежі вів переговори щодо найманої служби українських козаків у французькій піхоті, дехто з придворних порадив йому мати справу саме з сотником Хмельницьким. У 1644 р. де Брежі писав кардиналові Мазаріні: “Серед козаків є непересічний полководець Богдан Хмельницький, з котрим рахуються навіть при дворі”. Згодом, після особистого знайомства з Хмельницьким де Брежі також підкреслив його майстерне володіння латиною та неабиякі організаторські здібності.

Особисте життя і повороти долі

Далеко не старшинська кар’єра наштовхнула Богдана на відчайдушний шлях бунтаря й визволителя, а саме особиста доля. Завзятий воїн, він устиг у житті пізнати лаври перемог і гіркоту поразок. Був одружений щонайменше тричі.

Його першою обраницею була Ганна Сомківна — сестра майбутнього наказного гетьмана Якима Сомка. Саме з нею Богдан прожив більшу частину своїх зрілих років, виростивши трьох синів і чотирьох дочок, проте, вочевидь, так і не пізнавши щастя. Після року вдівства він нагледів собі гарненьку дівку Мотрону, вихованку своєї покійної дружини. Проте напередодні вінчання давній ворог Хмельницького чигиринський підстароста Данило Чаплинський здійснив зі своїми гайдуками збройний наїзд на Суботів і, за відсутності хазяїна, викрав красуню Мотрону й негайно обвінчався з нею. Молодший син Хмельницького Остап намагався тому перешкодити, але був жорстоко побитий канчуками. Від побоїв хлопець невдовзі помер. Зазнавши ганьби, зажурений батько намагався апелювати до судових інстанцій і навіть самого короля, але марно. Нарешті король натякнув сотникові: мовляв, маєш шаблю на поясі — суди! Владислав IV й не підозрював, що суд над напасником Чаплинським стане прелюдією “страшного суду” над ляхами за численні кривди русинам — судом над шляхетськими вольностями на Вкраїні.

Втім, конфлікт з Чаплинським, його напади на майно і родину Хмельницького були тільки приводом для повстання проти Польщі. Багато досліджень доводять, що причини розриву з Польщею були значно глибші, що виступ і боротьба проти неї готувалися віддавна й не були несподіванкою ані для українських кіл, ані для польського уряду та його адміністрації на Україні. Зважившись на виступ Хмельницький розсилав по Україні універсали з закликом до оборони стародавньої грецької віри від неприятелів-ляхів.

Відбивши наречену в той самий спосіб, що й Чаплинський, Богдан був змушений домагатися повторного церковного шлюбу, фактично за живого чоловіка. На такий винятковий крок могла дати дозвіл лише верховна особа церкви. Хмельницькому, тоді вже гетьманові Війська Запорозького, не треба було намовляти церковних владик, за нього це зробили його гучні військові перемоги — розбите коронне військо під Пилявцями, взяття Львова і, нарешті, тріумфальний в’їзд до Києва. На початку 1649 р. шлюб Богдана і Мотрони освятив сам патріарх Єрусалимський Паїсій, що перебував на той час в Україні.

Утім, щастя “молодих” було нетривале. Улітку 1651 р. старший син Хмельницького Тиміш, розлютившись, наказав повісити “мачуху” на воротах батьківського двору в Чигирині, мовляв, за подружню зраду. Жалоба гетьмана була не менш швидкоплинна. Невдовзі він одружився втретє — із сестрою ніжинського полковника Івана Золотаренка Ганною. Відомо, що ця доброчесна жінка була вдовою одного з козацьких полковників і користувалася великою повагою серед старшини. Після смерті Богдана вона постриглася в одному з київських жіночих монастирів на Печерську, де й спочила 1667 року.

Дуже важливо, що, починаючи війну з Польщею, Б. Хмельницький заручився союзом із Туреччиною і Кримом, які дали йому політичну і військову допомогу. Саме тому перемоги Б.Хмельницького 1648 р. у битві під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями запалили всенародне повстання українського народу проти польської адміністрації й польської шляхти та її агентури в Україні. Саме тоді було здійснено облогу Львова й Замостя, визволено з-під влади Польщі велику територію України. Учасник подій — Самовидець (Р. Ракушка) — так описує цю хвилю революції, яка почалася в 1648 році й дійшла до свого вершка наступного року: “Так усе, що живо, поднялося в козацтво, аж заледво знайшол в яком селі такого человіка, жеби не міг албо сам, албо син до войска йти; а єжели сам нездужал, то слугу паробка посилал, а иніе килко их было, всі йшли з двора, тилко одного зоставали, же трудно было о наймыта …, навет где в городах были й права майдебурскіе — и присягліе бурмистрове й райцы свої уряды покидали, и бороди голили, до того войска ишли”.

На чолі визвольного руху

Тріумфальний в’їзд Хмельницького в Київ і зустріч його на Різдво 1648 р. як “пресвітлого володаря й князя Руси” свідчили, що початок нової козацько-гетьманської держави, власне держави Хмельницького був зроблений. Але цю державу треба було боронити, розбудовувати й забезпечити їй визнання й належне місце в системі європейських держав. Усе дальше життя Хмельницького було присвячене досягненню цієї мети. Як фундатор і будівничий, оборонець і господар нової української держави, Хмельницький виявив себе великим полководцем, талановитим дипломатом і першорядним державним діячем.

Богдан Хмельницький був людиною міцного здоров’я, але останні роки часто хворів. Він упокоївся 27 липня (6 серпня за новим стилем) 1657 р. в Чигирині і 25 серпня похований в Суботові, в Іллінській церкві, яку сам збудував. Вона мала стати родовою усипальницею Хмельницьких. Але після смерті забальзамоване і поховане тіло гетьмана зникло. Де саме воно знаходиться зараз, невідомо. Власне, існує дві версії цієї події, так звана польська й українська. За польською версією воєвода Стефан Чарнецький 1664 року напав на Суботів, викопав домовину з тілом гетьмана, спалив і попіл вистрілив із гармати. Український варіант це припущення повністю відкидає, мовляв тіло Богдана було перепоховано його старим другом Лавріном Капустою. Щоб не допустити нової наруги над його тілом, нове місце поховання знало дуже обмежене коло осіб, які в ході війн загинули. Вчені припускають, що ймовірним місцем перепоховання праху Хмельницького може бути “Семидубова гора” у с. Івківці, що неподалік Суботова. Але доказів підтвердження обох версій поки що немає.

Хмельницький як лідер

Яскраві спогади залишили сучасники про характер гетьмана та його темперамент. Зазвичай це була людина скептична, схильна до розважливих суджень. Проте політикові й полководцеві були притаманні й прояви вкрай холеричного збудження, яке він гасив найчастіше з допомогою алкоголю. У хвилини гніву потрапляти під його руку було просто-таки небезпечно для життя. Якось у 1653 р., коли старшина поставила під сумнів доцільність походу на Молдавію, гетьман спересердя рубонув шаблею черкаського полковника Яська Пархоменка по руці. На щастя, рана виявилася не надто глибокою. Хмельницький, опанувавши себе, наказав старшині принести діжку меду: “Пийте, діти, а на мене гніву не тримайте”.

Хмельницький, поза сумнівом, мав харизму лідера, а завдяки своєму авторитетові в козацькому середовищі почувався просто-таки диктатором. Як занотував у своєму щоденникові литовський канцлер Альбрехт Радзивілл: “Хмельницький тримав русинів у такому послуху, що вони були здатні на все лише за одним його помахом”.

Втім, не було диктатури, яка б була спроможна протидіяти притаманному козацькій старшині демократизмові, запозиченому в польської шляхти. Промовистий приклад — доля молдавської експедиції 1653 р., яка завершилася вкрай трагічно для старшого сина Хмельницького Тимоша. Немає підстав “воювати чужу землю”, заявляли полковники. На їхню думку, молдавський вектор політики не лежав у площині актуальних козацьких інтересів, особливо після тяжких поразок у війні з Польщею, а всього лише задовольняв амбіції молодого гетьманича, який був одружений із дочкою молдавського господаря Розандою Лупул. Зрештою, козацький експедиційний корпус був обмежений особистою гетьманською сотнею, що згодом загинула разом із Хмельниченком під Сучавою. Інший приклад — присяга московському цареві після Переяславської ради 1654 р., від якої всупереч волі гетьмана відмовилися такі авторитетні полковники, як Іван Богун, Іван Сірко та Грицько Гуляницький (загалом тоді не присягнули Уманський, Брацлавський, Полтавський і Кропивнянський полки). Отже, диктатура на полі битви, а козацьку політику визначала-таки старшинська рада.

Створення української держави

Найбільшим досягненням Хмельницького у процесі Національно-визвольної війни українського народу було утворення й формування Козацько-Гетьманської Держави — Війська Запорізького (1648—1764). У всіх галузях державного будівництва — у війську, адміністрації, судівництві, фінансах, у царині економіки й культури, Хмельницький виступає як державний діяч великого формату. Це виявилося в організації верховної влади нової української держави, яка під зверхністю й титулом Війська Запорізького й під владою його гетьмана об’єднала всі верстви українського народу. Б.Хмельницький створив не тільки державний апарат і виховав цілий гурт бойових військових і цивільних керівників як з козацької старшини, так і з української шляхти (І. Виговський, П. Тетеря, Д. та І. Нечаї, І. Богун, Г. Гуляницький, С. Мрозовицький (Н. Морозенко) та ін.), але й цілу провідну верству Козацько-Гетьманської Держави, яка, попри всі труднощі і поразки, зуміла свої завоювання зберегти і вдержати, супроти навали Москви і польсько-турецьких зазіхань, майже до кінця XVIII ст.

Спочатку Б.Хмельницький досить обережно ставився до висунення гасла юридично незалежної козацької України, добре розуміючи небезпечність такого кроку за тодішніх політичних умов та реальну вагу Війська Запорозького в системі європейського світопорядку. Але водночас вільним вибором сюзерена він ніби заявив про свої претензії на статус незалежного правителя. В політичній програмі Хмельницького поєднувалися традиційні й новаторські ідеї, синтез демократії часто охлократичного типу, авторитаризму та ідеї релігійного відродження. Але навряд чи можна погодитися з оцінкою Б.Хмельницького, яку дав свого часу М.Грушевський: “Затхлиною і мертвечиною віє на нас з декларацій гетьманського осередку всього сього десятиліття”.

Шість років боротьби за Українську державу під час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648—1654 років продемонстрували надзвичайно високий як на той час рівень громадянської зрілості наших предків. Перемоги українського війська над польською шляхтою, постать Богдана Хмельницького як державного діяча, полководця, дипломата, запорозькі козаки та їхня легендарна відвага й умілість у бойових діях викликали захоплення всього світу. В короткий строк і в екстремальних умовах бойових дій створена Богданом Хмельницьким козацька держава характеризувалася високими демократичними принципами самоврядування. При гетьманові України існував дорадчий орган — Рада Генеральної старшини, яка обговорювала найскладніші питання державного життя та поточні справи. Водночас на Запорожжі діяла Рада січової старшини на чолі з січовим отаманом, яка приймала рішення, що стосувалися Запорозької Січі.

Ще одним важливим органом державного самоврядування була полкова Рада, яка крім поточних питань полкового життя обирала з участю козаків полкового старшину та полковника. Хмельницький запровадив ефективну податкову систему, за деякими даними, збирався налагодити карбування власних грошей. Встановив і підтримував дипломатичні стосунки з багатьма країнами Європи, зокрема з Польщею, Туреччиною, Молдовою, Волощиною, Австрією, Швецією, Італією, Трансільванією, які визнали Україну як суб’єкт міжнародного права. Водночас він організував ефективну і розгалужену службу безпеки. Великий канцлер литовський Ольбрахт Радзивілл писав у своєму щоденнику “про розвідників Хмельницького, котрих він мав повсюди, навіть у Венеції”. Український історик Іван Крип’якевич зауважував, що гетьман “мав не тільки дуже точні відомості про події у Польщі, Криму, Туреччині, карпатських князівствах, але також стежив за політикою Швеції, Німеччини, Австрії, Італії, збирав потрібні відомості через своїх послів та агентів, користувався повідомленнями чужоземних посланців. Зібрані відомості він умів використовувати для політичних цілей — своїми рішеннями захоплював ворогів зненацька”. Усе вищезазначене, як і продумана, ефективна і злагоджена організація адміністративно-територіального, судового та військового устрою, давало надію Хмельницькому утвердити Українську державу.

Українська держава Богдана Хмельницького викликала захоплення численних сучасників — дипломатів, мандрівників, літописців. Італієць Альберто Віміна, який особисто бачив гетьмана 1656 року й неодноразово розмовляв з ним, у своїх спогадах пише про український народ у період його найвищого злету в часи Хмельниччини. Особливо його вразила демократична форма правління козаків — скликання Ради для обговорення важливих державних питань, коли козаки у присутності гетьмана спільно їх вирішують. Подорожні нотатки сирійського архідиякона Павла Алеппського, який описав подорож антіохійського патріарха Макарія по Україні у 1654 і 1656 роках, зафіксували для нас подробиці побуту і звичаїв українців, які здивували його тим, що скрізь зустрічали хлібом-сіллю як символом добробуту. Описуючи своє враження від гетьмана Хмельницького, Павло Алеппський підкреслює: “Так ось він, Хмель, якого слава й ім’я рознеслися по всьому світу”. Багато і захоплено пише мандрівник про освіту в державі Хмельницького: “Всі вони, за винятком небагатьох, навіть більшість дружин і дочок, уміють читати і знають порядок церковних служб… Число письменних особливо збільшилося з часу появи Хмеля”. Алеппського вразила велика друкарня у Києво-Печерській лаврі, де “виходять усі їхні церковні книги дивного друку, різного кольору і вигляду, а також малюнки на великих аркушах, визначні місця країн, ікони святих, вчені дослідження, тощо”.

Польський історик Людвік Кубаля, котрий присвятив багато років дослідженню життя й діяльності Богдана Хмельницького, порівнював українського гетьмана з його сучасником — вождем Англійської революції середини XVII століття Олівером Кромвелем, відзначаючи при цьому, що завдання у Богдана Хмельницького виявилося набагато складнішим, оскільки “він не мав у своєму розпорядженні вишколеної інтелігенції й засобів старої, сильної держави. Військо, фінанси, державне господарство, адміністрація, зносини з сусідніми державами — все це треба було створити… Він мусив добирати і вчити людей. Була то людина з кожного погляду надзвичайних вимірів, він переростав талановитих людей настільки, що переступав межі збагненного”.

Стосунки з Московщиною та смерть

Проте своєю удачею Хмельницький завдячував своєму далекоглядному розуму і хитрості, що надійно маскували його почуття та наміри. Хитрість була мистецтвом, яке не раз руйнувало плани його політичних опонентів. Був лише єдиний виняток: на переяславських переговорах його хитрощі не спрацювали проти московських дипломатів. Вони відразу висунули свої умови, що суперечили стратегічним намірам Хмельницького, а в очах старшини взагалі виходили за рамки здорового політичного глузду. Козаки наполягали на підписанні обопільної присяги щодо дотримання військово-політичного союзу, як це водилося у стосунках між королем та шляхтою, натомість московські бояри не бачили більшої крамоли, ніж вимагати присягати від самого царя, і відмовлялися це робити від його імені. Суперечку, очевидно, залишили на післявоєнне узгодження. Принаймні до цього часу переяславської хартії 1654 р. ніхто не бачив! І яке саме рішення тоді ухвалили, відомо лише з опоетизованого “рапорту” московських дяків, розрахованого на сентиментальність молодого царя Олексія Михайловича: “Воліємо під царя східного, православного”. Із часом ця неузгодженість призвела до розриву союзницьких обов’язків і, врешті-решт, до Конотопської битви 1659 року, коли вчорашні побратими — українські козаки та московські ратники — зійшлися у кривавій січі, нещасливої саме для останніх. Проте це було вже після Богдана.

Незаперечним є одне: у зовнішній політиці легендарного гетьмана не було чітко виражених пріоритетів, точніше — пріоритетом була сама Україна. Хоч із ким гетьман вів переговори, хоч із ким укладав мир чи оголошував війну, це завжди вписувалося в ситуативні інтереси козацької держави, кордони якої визначала виключно козацька звитяга. “Куди зайшла козацька шабля, там і козацька влада буде”, — резюмував генеральний писар Іван Виговський. Утім, козацька шабля не була стихійним рушієм козацької агресії, адже заходила вона лише туди, де історично жила народність “руська” і де споконвічно стояла “руська церква” — православна українська парафія. Саме такими мотивами керувався Хмельницький під час облоги Львова, походу на Замостя й Підляшшя та в утвердженні гетьманської влади на півдні теперішньої Білорусі, що її зайняв у 1655—1657 рр. полковник Іван Золотаренко.

У відповідь на московський демарш Хмельницький вдався до відчайдушної дипломатичної кампанії, форсуючи підписання домовленостей зі Швецією, імперією Габсбургів, Молдавією та Кримом. Відновилися переговори навіть із Яном-Казимиром. Проте дні гетьмана були злічені. Відчуваючи наближення смерті, він скликав старшинську раду і за її згодою заповів булаву своєму 16-річному синові Юрасеві — єдиному, котрий залишився живим. Особистість незрілого гетьманича була суто символічною. Здавалося, що авторитет Богданового імені втримає від розбрату честолюбну старшину. Проте не так сталося, як гадалося — але це вже інша історія.

Наприкінці липня в гетьмана стався крововилив у мозок.

6 серпня 1657 р. він помер у своїй резиденції в Чигирині. Тіло великого стратега козацької України поховали в Суботові в закладеній ним Іллінській церкві лише через місяць.

Bohdan Khmelnytsky. Богдан Хмельницкий. Богдан Хмельницький

Bohdan Khmelnytsky. Топик на английском языке. Топік англійською мовою

Bohdan Khmelnytsky was born in 1596 and died in 1657 in Chyhyryn. He was Hetman of the Zaporozhian Host from 1648 to 1657, a founder of Hetman state (1648–1782). His father served as an officer under the Polish crown of hetman S. Zolkiewski and his mother was a Cossack descent. Bohdan Khmelnytsky completed his schooling before 1520 and acquired a broad knowledge of world history and fluency in Polish and Latin. Later he acquired a knowledge of Turkish, Tatar and French. The battle of Cecora (1620), in which he lost his father and was captured by the Turks, was his first military action. He spent two years in Istanbul and then was ransomed by his mother and returned to Ukraine.

In 1620s he joined the registered Cossacks. Later he married Hanna Somko, a Cossack’s daughter from Pereiaslav. By 1637 he attained the high office of military chancellor. By the Ordinance of 1638 the Polish King revoked the autonomy of the Zaporozhian Host and placed the registered Cossacks under the direct authority of the Polish military command in Ukraine. The office of military chancellor, which Khmelnytsky has held, was abolished and Khmelnytsky was demoted to a captain of Chyhyryn regiment.

In 1638 he visited Warsaw with a Cossack delegation to petition King Vladyslav IV to restore the former Cossack privileges.

By 1645 his reputation for leadership was such that King Vladyslav IV, in putting together a coalition of Poland, Venice, and other states against Turkey, turned to him to obtain the support of the Zaporozhian Cossacks. These events provided Khmelnytsky with wide military and political contacts.

Khmelnytsky has been regarded with suspicion for many years by Polish magnates in Ukraine. In spite of the fact that Khmelnytsky received a title to Subotiv in 1646, the Chyhyryn assistant Vicegerent Czaplinski raided the estate, seized movable property, and disrupted the manor’s economy. Khmelnytsky’s small son was severely beaten at the marketplace in Chyhyryn. Under these conditions Khmelnytsky’s wife died in 1647.

At the end of December 1647 Khmelnytsky departed for Zaporozhia with a small (300–400 men) detachment. There he was elected hetman. This event marked the beginning of a new Cossack uprising, which quickly turned into a national revolution.

The great uprising of 1648 was one of the most cataclysmic events in Ukrainian history. It is difficult to find an uprising of comparable magnitude, intensity, and impact in the history of early modern Europe. A crucial element in the revolt was the leadership of hetman Bohdan Khmelnytsky, whose exceptional organizational, military and political talents to a large extent accounted for its success.

Khmelnytsky was buried on 25 August 1657 in St Elijah’s Church in Subotiv, which he himself had built. His greatest achievement in the process of national revolution was the Cossack Hetman State of the Zaporozhian Host (1648–1782). His statesmanship was demonstrated in all areas of state-building — in the military, administration, finance, economics, and culture.

Богдан Хмельницкий

Богдан Хмельницкий родился в 1596, а умер в 1657 году в Чигирине. С 1648 по 1657 гг. он был гетманом Запорожского войска и основателем гетманского государства (1648–1782). Его отец служил офицером под польской короной гетмана С. Жолкевского, а его мать была казацкого происхождения. Богдан Хмельницкий закончил учебу в 1620 году, получил широкие знания по всемирной истории, изучил польский язык и латынь. Позже он выучил турецкий, татарский и французский языки. В Сикорской битве (1620 г.) он потерял отца и был захвачен турками; это был его первый опыт военных действий. Два года он провел в Стамбуле, после чего его выкупила мать, и он вернулся в Украину.

В 1620-х годах он присоединился к реестровым казакам. Женился на Анне Сомко, дочери казака из Переяслава. До 1657 г. он получил высшую должность первого военного секретаря. По указу 1638 г. польский король отменил автономию Запорожского войска и перевел реестровых казаков под прямое польское военное командование в Украине. Должность первого военного секретаря, которую занимал Хмельницкий, была отменена, и он стал капитаном Чигиринского полка.

В 1638 году Хмельницкий с делегацией казаков отправился в Варшаву с петицией королю Владиславу IV о восстановлении бывших привилегий казаков.

До 1645 года лидерские качества Хмельницкого были всем хорошо известны, и король Владислав, создавая коалицию Польши, Венеции и других государств против Турции, обратился к Хмельницкому за помощью запорожских казаков. Благодаря этим событиям Хмельницкий приобрел много военных и политических контактов.

На протяжении многих лет польские магнаты в Украине относились к Хмельницкому с подозрением. Несмотря на то, что в 1646 году Хмельницкий получил право на Суботов, чигиринский наместник Чаплинский совершил набег на его имение, захватид движимое имущество и разрушил помещичий дом. Младший сын Хмельницкого был жестоко избит на базарной площади в Чигирине. В результате этих событий в 1647 году умерла жена Хмельницкого.

В конце декабря 1647 года Хмельницкий отправился в Запорожье с небольшим войском (300–400 человек). Там он был выбран гетманом. Это событие ознаменовало начало казацкого восстания, которое быстро превратилось в национальную революцию.

Великое восстание 1648 года было одним из самых разрушительных в украинской истории. По масштабу и влиянию на европейскую историю это восстание нельзя сравнить ни с каким другим. Значимым элементом восстания было лидерство Хмельницкого, чьи исключительные организаторские, военные и политические таланты способствовали успеху.

Хмельницкий был похоронен 25 августа в церкви Святого Ильи в Суботове, которую он сам и построил. Его самым большим достижением в процессе национальной революции была казацко-гетманское государство Запорожского войска (1648–1782 гг.) Его умение руководить государством было продемонстрировано во всех областях государственного строительства — военной, административной, финансовой, экономической и культурной.

Богдан Хмельницький

Богдан Хмельницький народився в 1596, а помер в 1657 році в Чигирині. З 1648 по 1657 рр. він був гетьманом Запорізького війська і засновником гетьманської держави (1648–1782). Його батько служив офіцером під польською короною гетьмана С. Жолкевського, а його мати була козацького походження. Богдан Хмельницький закінчив навчання в 1620 році, отримав широкі знання з всесвітньої історії, вивчив польську мову і латинь. Пізніше він вивчив турецьку, татарську і французьку мови. У Сикорськой битві (1620 р.) він втратив батька і був захоплений турками; це був його перший досвід військових дій. Два роки він провів в Стамбулі, після чого його викупила мати, і він повернувся до України.

У 1620-х роках він приєднався до реєстрових козаків. Одружувався на Анні Сомко, дочці козака з Переяслава. До 1657 р. він отримав вищу посаду першого військового секретаря. По указу 1638 р. польський король відмінив автономію Запорізького війська і перевів реєстрових козаків під пряме польське військове командування в Україні. Посада першого військового секретаря, яку займав Хмельницький, була скасована, і він став капітаном Чигирінського полку.

У 1638 році Хмельницький з делегацією козаків відправився до Варшави з петицією королю Владиславу IV про відновлення колишніх привілеїв козаків.

До 1645 року лідерські якості Хмельницького були всім добре відомі, і король Владислав, створюючи коаліцію Польщі, Венеції і інших держав проти Туреччини, звернувся до Хмельницького за допомогою запорізьких козаків. Завдяки цим подіям Хмельницький отримав багато військових і політичних контактів.

Впродовж багатьох років польські магнати в Україні відносилися до Хмельницького з підозрою. Не дивлячись на те, що в 1646 році Хмельницький отримав право на Суботів, чигиринський намісник Чаплинський здійснив набіг на його маєток, захопив рухоме майно і зруйнував поміщицький будинок. Молодший син Хмельницького був жорстоко побитий на базарній площі в Чигирині. В результаті цих подій в 1647 році померла дружина Хмельницького.

В кінці грудня 1647 року Хмельницький відправився до Запоріжжя з невеликим військом (300–400 чоловік). Там він був обраний гетьманом. Ця подія ознаменувала початок козацького повстання, яке швидко перетворилося на національну революцію.

Велике повстання 1648 років було одним з самих руйнівних в українській історії. По масштабу і впливу на європейську історію це повстання не можна порівняти з жодним іншим. Значимим елементом повстання було лідерство Хмельницького, чиї виняткові організаторські, військові і політичні таланти сприяли успіху.

Хмельницький був похований 25 серпня в церкві Святого Іллі в Суботові, яку він сам і побудував. Його найбільшим досягненням в процесі національної революції була козацько-гетьманська держава Запорізького війська (1648–1782 рр.) Його уміння керувати державою було продемонстроване у всіх галузях державного будівництва — військовій, адміністративній, фінансовій, економічній і культурній.

Богдан Хмельницький: Зрадник України (Володимир Галицький)

Богдан Хмельницький: Зрадник України (Володимир Галицький)

Зрадник України

Роксана Галицька (Вдова)

Редактор

Місією цього проекту є сприяння миру та взаємопорозумінню серед українців, росіян, литовців, поляків та євреїв.

Богдан Хмельницький (1595 — 1657) був Гетьманом Війська Запорозького. В Україні, його вважають засновником Української Козацької Держави та її Військовим Лідером.

У цій статті ми хочемо розповісти жорстоку правду про Богдана Хмельницького та його поплічників. Хмельницький вступив у змову з Царем Московії та Кримським Ханом з метою повалення такої міцної держави як Річ Посполита. Війська змовників жорстоко знищили біля 800,000-1,000,000 українців, євреїв, поляків і литовців. Після цього народи Польщі, Литви, України та Молдови занурилися в епоху цілковитого зубожіння.

Давайте розглянемо головні історичні події.

Богдан Хмельницький, як і більшість козаків та українських селян, належав до Православної Християнської Віри. Він був Сотником і підпорядковувався безпосередньо польському магнату Конєцпольському.

У 1645 році євреї повідомили Конецпольського про таємний військовий договір між Хмельницьким і Кримськими Татарами проти Речі Посполитої. Головному Судді Даніїлу Чаплинському було наказано захопити імення Хмельницького у Суботові. Під час рейду, дружина Хмельницького була викрадена і його молодший син був смертельно поранений. Чаплинському допомагав єврейській орендар Захарій Забіленький. Після цих подій Хмельницький затаїв страшенну ненависть проти поляків та євреїв.

Головна мета Хмельницького була: стати диктатором усієї України. Протягом багатьох років українці зазнавали переслідувань з боку польських панів та єврейських землевласників. Хмельницький це використав й почав закликати українців до повстання проти поляків та євреїв. Водночас Хмельницький продав усі свої права на збір податків євреям для одноразової виплати. Але публічно, Хмельницький та його поплічники казали українцям, що поляки продали їх усіх у рабство «клятим євреям».

Це породило шалену ворожість між українськими селянами, польською шляхтою та єврейськими землевласниками.

Карта Рeчі Посполитої

Річчю Посполитою чи Співдружністю називали союз Королівства Польського і Великого князівства Литовського.

Наприкінці п’ятнадцятого століття католицька церква переконала правителів Іспанії, Франції і Великобританії про виселення євреїв з цих країн. Однак еліта Речі Посполититої запросила цих євреїв переселитися на її землі.

На той час економіка Річі Посполитої була досить слабою і її населення дуже бідувало. Після прибуття євреїв економіка Річі Посполитої почала швидко розвиватися. Склався прекрасний симбіоз поляків, литовців, українців та євреїв. Разом вони брали участь у створенні різних підприємств, розвитку сільського господарства та оборони Речі Посполита. Новоприбулі євреї також надали фінансування для великих проектів Речі Посполитої. Держава процвітала на заздрість своїм сусідам: Московії, Кримського ханства й Туреччини.

На початку 16-го століття, магнати Речі Посполитої Вишневецький, Потоцький і Конецпольський оселилися в Україні. Вони поставили євреїв своїми довіреними особами, які керували їхнім майном, збирали податки, та слідкували за порядком. Всього за кілька років, єврейське населення в Україні різко зросло.

Протягом багатьох десятиліть, Річ Посполита була найважливішим джерелом найнеобхідніших продуктів для Західної Європи. У 1580 р., впливовий письменник Мішель де Монтень писав: «На той час там було велика кількість м’яса в крамницях і шинках: яловичина, баранина, свинина, курятина, голуб, козлятина …» Відомий письменник французького Ренесансу Франсуа Рабле багато писав про пернату дичину на базарах, чубату й сіру чаплю, диких лебедях, молодих куріпках, великого кулика, перепілках, черепахах, фазанах, жаворонках та водяних курочок.

Наприкінці п’ятнадцятого століття в Німеччині, герцог Саксонії видав наказ: «Всі ремісники повинні отримувати на обід та вечерю загалом чотири страви. У всі дні, крім п»ятниці — суп, два блюда м’ясних і овочі, у п’ятницю — суп , свіжа або солона риба і дві овочеві страви.»

Свято у Посольстві Іспанії (Scottin)

Відомий економіст Фернан Бродель так аналізував ті часи: у 1600 Річ Посполита постачала на ринки Західної Європи ~ 400 тисяч голів великої рогатої худоби.

1600: Обсяг торгівлі м’ясом та зерном у Європі

У 1646 році багато європейських країн й Польща об»єдналися щоб вигнати турецькі війська з Європи. Король Речі Посполитої Владислав  послав свого канцлера домовитися з козаками Запорізьської Січі. Однак польська шляхта злякалася, що її права будуть обмежені, і відхилила цей союз. Тоді Річ Посполита залишилася в дипломатичній ізоляції.

 

У 1648 році після 184 років Річ Посполита намагалася офіційно включити Україну (Руське князівство) до свого складу. Парламент Речі Посполитої ратифікував цей договір. Але найближчим часом Богдан Хмельницький та його поплічники підняли українців на повстання проти Речі Посполитої. Договір був відкинутий і майбутнє України було знищено.

У кінці 15 століття чимало кріпаків (українці, поляки, росіяни, молдавани, румуни) тікали з Речі Посполитої у дикі степи України. Вони називали себе козаками і займалися дрібною торгівлею, полюванням і рибальством.

Але Кримські Татари постійно нападали, грабували, вбивали та викрадали козаків у рабство. Це змусило козаків організуватися в напів-військові підрозділи й створити укріплені населені пункти. Всіма козаками керував обраний Гетьман.

У 1569 році український князь Вишневецький збудував фортецю «Запорізька Січ» на острові Хортиця, посередині річки Дніпро. Він набрав козаків для захисту Речі Посполитої від вторгнення Кримських Татар. Багато євреїв вступило до козачого війська. Деякі з них заслужили високої пошани, як Барак-герой, Старшина Ілля Караїмович, Полковник Мелох Барухович та інші.

Еліта Речі Посполитої доручала Запорізьким козакам виконувати небезпечну службу по захисту південних кордонів. Разом з тим, Запорізькі козаки зазнавали дискримінації, були в ролі низькооплачуваних і виключених з реєстру солдатів.

За часів же Короля Стефана Баторія  Еліта Речі Посполитої навіть намагалася розігнати їх. Врешті-решт,  Запорізькиі козаки відчули себе обдуреними.

У 1569 році король Сигізмунд Август об’єднав Польщу, Україну та Литву в єдину велику державу. Декілька українських провінцій (Волинська, Подільська та ін), перейшли до складу Речі Посполитої.

Всі ці події сильно ускладнили стосунки між Запорізькими козаками і Елітою Речі Посполитої.

Польський король Сигізмунд III (1587-1632) був слухняним учнем єзуїтів. За його наказом антисемітські закони стали офіційною політикою Рeчі Посполитої. Гільдія купців побоювалась єврейської конкуренції, активно підтримувала політику короля. Але польські магнати і шляхта, які залежали від єврейської підтримки, заблоковади ці нові закони короля.

З кожним роком, тисячі нових єзуїтів-місіонерів приїзджали до України. Вони дуже активно провадили свою стратегію насильницького навернення українців та євреїв до своєї віри. З метою помсти, загони озброєних Запорізьких козаків регулярно нападали на Садиби польських панів і на установи католицької церкви.

Еліта Речі Посполитої даремно витрачала величезні гроші на пустощі та персональні справи. Така безвідповідальна поведінка Еліти Речі Посполитої призвела до майже повного фінансового краху усієї держави. Тоді Еліта Речі Посполитої ввела додаткові податки на працьовитих українських селян.

Єврейські духовні лідери часто попереджали усіх членів спільноти євреїв про аморальність Еліти Речі Посполитої. Вони радили своїм людям не брати участі у зборі додаткових податків від українських селян.

Отож, насильницьке навернення єзуїтами православних селян, страшні податки й відкрита дискримінація Запорізьких козаків створили величезне незадоволення усього населення України Елітою Речі Посполитої.

Сусіди Речі Посполитої (Московія, Туреччина й Кримське Ханство) заздрили її процвітанню й змовилися знищити її.

Цар Московії Алексій

Царя Московії Алексія вчили наймудріші люди Московії тих часів. Коли Алексій став царем, то негайно ж створив «Царську Радy Безпеки» з найкращих представників Еліти Московії.
  
«Царська Радa Безпеки» дійшла до висновку, що економіка країн Речі Посполитої. була більш розвиненою, аніж економіка Московії. Вони також зрозуміли, що саме Україна є найціннішим активом Речі Посполитої. Були враховані такі фактори:

Україна була основним джерелом прибутків Речі Посполитої. Запорізькі козаки були ЇЇ найкращими боєздатними військовими підрозділами.

«Царська Радa Безпеки» розробила чітку стратегію знищення Речі Посполитої:

• Регулярно давати хабара Старшинам Запорізьких козаків золотом, дорогоцінним камінням та хутром.

• Надавати Старшинам Запорізькіх козаків почесні звання: «Боярин Царя Московії», «Князь Царя Московії», «Шляхтич Царя Московії» і т.д.

• Підписати таємні договори взаємної допомоги із Запорізькими Козаками проти Речі Посполитої.

• Роздмухувати антагонізм між православними, католиками та євреями.

• Знищити основні джерела прибутків Речі Посполитої: сільське господарство і тваринництво.

  
  

Кримський Хан Гірей IV

Кримське Ханство й Туреччина розробили свою спільну політику щодо Старшин Запорізьких Козаків:

• Підкупати Старшин Запорізьких Козаків золотом, дорогоцінним камінням та породистими кіньми.

• Присвоювати Старшинам Запорізьких Козаків почесні звання: «Шляхетний Посланник Турецького Султана» і «Благородний Візир Кримського Хана».

• Підписувати таємні договори взаємної допомоги з Запорізькими Козаками проти Речі Посполитої.

• Роздмухувати антагонізм між православними, католиками та євреями.

• Разом нападати на Польщу, Молдову, Румунію та Україну.

Така активна політика сусідів значно послабила здатність Речі Посполитої захищати свої південні і східні кордони.

Наведемо фактори, які завадили мирному, демократичному розвитку України:

• Нерозсудливі, безвідповідальні дії Еліти Речі Посполитої.

• Примусове навернення Ватиканом православних та євреів до католицизму.

• Підступні дії Москвії, Туреччини та Кримського Ханства щодо України.
  Зрадницькі дії Богдана  Хмельницького та Старшини Запорізьких Козаків.

• Порушення норм християнської моралі Ієрархами Православної Церкви.

Все це згодом перетворить квітучу Україну в пограбовану, знедолену околицю Європи.

У 1948 році Король Речі Посполитої Владислав IV помер. І тоді Богдан Хмельницький закликав українців й Запорізьких козаків до повстання: «Поляки сильно знущаються над нами! Євреї нас зневажають! Ми повинні їх знищити!»

Старшини козаків та Ієрархи Української Православної Церкви повністю підтримали Хмельницького.

У кожній православній церкві України священики проводили богослужіння для визволення України й святили зброю проти католиків та євреїв. У такій Анти-Католицькій та Анти-Семітській атмосфері стався загальнонаціональний вибух релігійного насильства.

Далі, після цих подій, Богдан Хмельницький та Старшини Запорізьких Козаків підписали військовий договір з Царем Московії Алексієм й Кримським Ханом Гіреєм. Умови договору були такі:

• Уся Польська та Єврейська власність буде конфіскована й передана Хмельницькому й Старшинам Запорізьких козаків.

• Цар Московії Алексій отримує свою частку здобичі й Україна стане провінцією Московії.

• Кримський Хан Гірей забере у ясир (до неволі у Туреччину) тисячі українських чоловіків, жінок й дітей.

Кримський Хан Гірей повів своє 4000-військо на об’єднання із Козаками біля Запорізької Січі. Багато українських селян, Гайдамаків, зібралися на Запорізькій Січі.

Євреї дізналися про змову Хмельницького з Кримським Ханом й зібрання багатьох Гайдамаків у Запорізькій Січі. Вони попередили про жахливу загрозу Маршалів Речі Посполитої Потоцького та Калиновського. Однак військові керівники Речі Посполитої проігнорували попередження євреїв.

Повстання козаків

В день 8 травня 1648 року війська Речі Посполитої зазнали жорстокої поразки на Жовтих Водах. Потоцький був вбитий, а Калиновський потрапив до полону. Після цього почалося знищення Речі Посполитої.

До осені 1648 року повстання Хмельницького набрало неймовірних розмірів. Банди Запорізьких Козаків, Гайдамаків й московські війська увірвалися до Переяславля, Пирятина, Лубнів, Лохвиці та повністю їх пограбували. Ці Банди безжалісно вирізали тисячі поляків і євреїв. Найжорстокішими ватажками Гайдамаків були: Кривоніс, Морозенко та син Хмельницького, Тімофій.

Лише 3000 євреям вдалося сховатися на деяких час. Вони були потім захоплені татарами, перевезені до Криму а далі до Константинополя. Багато євреїв потім були врятовані єврейською громадою цього міста.
  
У вересні 1648 банди Хмельницького підійшли до стін Львова і почали його облогу. Багато жителів Львова померли від голоду. Ті, що залишилися в живих зібрали величезний викуп бандам Хмельницького. Велику частину у викуп внесли єврейські громади міста. Тоді банди Хмельницького пішли грабувати Замостя, Люблін та Варшаву.

Євреї, поляки та українські греко-католики активно захистили чимало українських міст проти банд Хмельницького, Кримських Татарів та московських військ. Після цього почалася епідемія чуми по всій території колишньої Речі Посполитої.

Богдан Хмельницький: «Навіки з Москвою! Навіки з Росією!»

Після повстання Хмельницький та його поплічники отримали все, про що домовилися:

• Богдан Хмельницький та Старшини Запорізьких Козаків отримали усі конфісковані польські та єврейські власності та маєтки.

• Богдан Хмельницький був визнаний «Гетьманом всієї України.»
  Богдан Хмельницький та деякі Старшини Запорізьких Козаків Хмельницького отримали звання: «Почесний Боярин Царя Московії» та «Князя Царя Московії.»

• Цар Московії поневолив багатьох католицьких, греко-католицьких та єврейських чоловіків, жінок і дітей.

• Цар Московії зібрав величезну здобич з країн Речі Посполитої.
   Війська Кримського Хана забрали до полону багато тисяч католицьких, греко-католицьких та єврейських чоловіків, жінок і дітей.

• Нова місцева влада займалася погромами.

• Усі країни Речі Посполитої були повністю зруйновані.

• До повстання Хмельницького країни Речі Посполитої постачали Європі протягом року більше, аніж 400,000 голів великої рогатої худоби.

• У в 1707 році, після повстання Хмельницького, Європа отримала лише 70 тисяч великої рогатої худоби за рік.

• Польща, Литва, Україна та Молдова занурилися у суцільний голод на сотні років.

• Більшість єврейських громад Речі Посполитої були зруйновані бандами Хмельницького. (Див. нижче).

«Ринок рабів» Девід Аллен, 1838

Голодні сім’ї Європи: 1653

Волинська область: Александрія, Берестечко, Бажин, Броди, Гучан, Колька, Корець, Ковель, Ковно, Луцьк, Любар, Любомль, Миропіль, Нароль, Орша, Острог, Полонне, Полоцьк, Понорамне, Слуцьку, Сокіл, Стародуб, Старокостянтинів, Старий Буховo, Стреліц, Шебершин, Тайкури, Збараж, Замостя, Заславль.
 
Поділля: Олександрівка, Багриновці, Бар, Бершадь, Брагін, Брацлав, Брацлавщина, Бучач, Белцій, Бихов, Деражня, Друя, Гусятин, Гуса, Кам’янець-Подільський, Ладижин, Летичів, Меджибіж, Межиріч (Великий), Межиріч (Малий) , Могильов, Мстиславль, Мурахва, Немиров, Невель, Погребище, Шаргород, Тульчин, Уланів, Ванковці, Верхівка, Вінниця, Вресна, Ямпіль, Янухів, Ясловиця

Галичина: Більче, Басс, Дрогобич, Дубровно, Галича, Іванович, Коморні, Кременця, Кричів, Куниця, Львів, Леслі, Пінчів, Пінськ, Пертків, Пирятин, Пкут, Підгаєць, Віслох, Влодів, Зборів, Жир, Златово, Злочів

ПОЛТАВА: Борисівка, Бозувка, Чигирин, Лобемля, Лохвиця, Любов, Лубни

КИЇВ: Бориспіль, Біла Церків, Білий, Білий Камінь, Чиріков, Дубова Волость, Фастів, Київ, Конотоп, Копись, Махнівка, Переяславль, Познані, Прилуки, Триліси, Тучин, Зміїв, Зотов, Чернігів.
 
Черкаси: Канів, Корсунь

Рівне: все місто

Майже всі греко-католицьких громади і церкви були зруйновані в Україні.

Майже всі польські католицькі громади і церкви були зруйновані в Україні.

В Україні, Богдана Хмельницького підносять як засновника Української Козацької Держави, й великого патріота України. Його та його поплічників прославляють як великих героїв. Наприклад:

• У кожному великому українському місті і в багатьох містах Росії існують вулиці Хмельницького. (Список міст)

• У Києві, навпроти стародавнього Софійського собору, є площа та пам’ятник Богдану Хмельницькому. (ФОТО)

• Україна і Росія мають «Військовий орден Богдана Хмельницького» трьох ступенів.

• Українська Православна Церква визнала Богдана Хмельницького, як «Спасителя України.»

• На 5-гривневій банкноті Національного Банку України зображений Богдан  Хмельницький:
  

Банкнота 5-ти гривень (Національний банк України)

Російські Військові ордени Богдана Хмельницького (3 ступенів)

Українські Військові ордени України Богдана Хмельницького (3 ступенів)

Національна академія прикордонних військ імені Богдана Хмельницького

Пам’ятник Богдану Хмельницькому на площі його імені (Софійський собор, Київ, Україна)

Опера «Богдан Хмельницький» (Україна)

Росія

• Абакан

• Астрахань

• Вороніж

• Калінінград

• Липецьк

• Москва

• Новокузнецьк

• Новосибірськ

• Омськ

• Перм

• Таганрог

• Саранськ

• Уфа

• Чебоксари

• Челябінсь

Білорусія:

• Гомель

• Мінськ

Казахстан:

• Алма-Ата

• Астан

Країни Речі Посполитої процвітали протягом багатьох століть. Мільйони поляків, литовців, українців та євреїв жили і плідно працювали разом.

Але Хмельницький та його соратникі змовилися знищити і пограбували Річ Посполиту. Протягом століть, Польща, Україна та їхні сусіди занурилися в повне зубожіння.

Сьогодні Україна фактично є країною третього світу. Уряд України прославляє Богдана Хмельницького і відмовляється визнати його як Зрадника всієї України!

Але ми бачимо, що все більше й більше українців не згоджуються з такою політикою свого уряду. Ми переконані, що незабаром українці зрозуміють жахливу роль   Хмельницького в історії України.

Володимир Галицький

25 липня 2010

• Fernand Braudel, Civilisation Matérielle, Economie et Capitalisme, XVe-XVIIIe

• B. Weinryb, The Jews of Poland, Philadelphia, 1973.

• P. Potichniy, H. Aster, The Cossack Insurrection, Ukrainian-Jewish Relations, 1988.

• Wistrich, Hitler and Holocaust, Modern Library, NY, 2001.

• R. Spector, World Without Civilization: Mass Murder and the Holocaust, History, and Analysis, University Press of America, 2005.

• H. Rosenthal, COSSACKS ‘UPRISING; Jewish Encyclopedia

• Yawan Megulah, Venice. 1653, German translation by S. Kayseriing, 1863:

• Kohen, Megillat Efah, in Shebe Yehudah, Hebr. and Ger., Hanover, 1856;

• Abraham ben Samuel Ashkenazi, Ba’ar Bat Rabbim, in Gurland’s Le Korot ha-Gezerot be-Yisrael

• Meïr ben Samuel of Szezebrszyn, Ha-‘Ittim; Samuel ben Phoebus, Ha-Yawen; Gurland, Abne Milluim; Grondski de Gandi, Hist. Belli Cosaco-Polonici, ed. Kaffl, Budapest. 1789;

• Chronicles Samovidtsya of Khmelnytsky wars;

• Kulish, History of the Reunification of Russia, St. Petersburg, 1874;

• Skalkovsky, History of New Sich, Odessa, 1841;

• Graetz, Hist. Hebr. ed., viii. 125. passim, Warsaw, 1900.H. R.

• Kostomarov NI Historical Works, Kiev 1989.

цікаві факти про видатного гетьмана

Ім’я Богдана Хмельницького є знаковим в українській історії. На честь гетьмана назвали один з обласних центрів, а також — перейменували площі, вулиці та проспекти в багатьох містах України. Знають про Хмельницького й закордоном: йому присвятив есе французький письменник Проспер Меріме. Тож давайте й ми спробуємо з’ясувати, яким був та чим жив український гетьман Богдан Хмельницький!

 

Суворий, емоційний та… хороший психолог!

● Батько виховував юного Богдана дуже суворо: змушував багато часу займатися не лише навчанням, а й вивченням військової справи. У дитинстві, хлопчик вправлявся в змаганнях на дерев’яних шаблях зі своїм батьком, а згодом — і на справжніх. Це загартувало майбутнього гетьмана та наклало відбиток на його характер та подальше життя. 

● Друге ім’я, яке отримав Хмельницький при хрещенні — Зиновій. У повсякденному житті, гетьман ним не послуговувався.

● Богдан був дуже освіченою людиною: знав латинську, французьку та турецьку мови. Попри те, що освіту Хмельницький здобув у єзуїтському навчальному закладі, майбутній гетьман залишався вірним православ’ю.

● Є теорія про польське походження родини Хмельницьких, проте її не підтримують українські історики. Мати ж Богдана походила з українського козацького роду (це підтверджується архівними документами).

● Зовнішність гетьмана цілком відповідала його загартованому, суворому характеру. Богдан Хмельницький був широкоплечим, мав міцну статуру та зріст приблизно 185 сантиметрів.

● За свідченнями історика Г. Ярової, Хмельницький ніколи не розлучався із шаблею: носив її із собою навіть у повсякденному житті. Зовсім нетиповим було й те, що гетьман любив пити міцну каву: напій, який не був популярним, у той час, на українських землях.

● Спочатку, Богдан Хмельницький прихильно ставився до Речі Посполитої, поважав владу короля. Та один випадок змінив це: підстароста Чаплинський розгромив його родинний хутір. Звернувшись по допомогу до короля, Богдан отримав лише «право обороняти власні землі». Це стало передумовою до повстання.

● У дипломатичній діяльності, Хмельницький обирав між Швецією, Кримським ханством, Туреччиною та Москвою. Зупинив свій вибір на останній. Згодом, таке рішення засуджували українські націоналістичні кола.

● Сучасники називали Богдана людиною суворою: навіть побратими ставилися до нього з певним острахом. Цікавим є й той факт, що під час різноманітних перемовин із ворожою стороною Хмельницький міг навіть вдавати божевілля, щоби збити з пантелику та нагнати страх. Гетьман видавав неприродні звуки, вигукував дивні фрази, крутив головою.

● Хмельницький був, свого роду, психологом. Він завжди влучно вів переговори, вмів вгадувати та зчитувати емоції співрозмовника. Такі навички не раз ставали в пригоді під час дипломатичної діяльності. 

 

 

Сімейне життя Богдана Хмельницького

«Яким же був великий гетьман удома?», — це питання, безперечно, цікавить усіх, хто вивчає його біографію. Хмельницький тричі одружувався та мав семеро дітей (зокрема, 2 синів Юрія та Тимоша). Уперше, Богдан одружився в 1627 році з донькою переяславського купця, Ганною. Шлюб тривав 20 років та був перерваний передчасною смертю дружини від важкої хвороби.

Удруге, Хмельницький одружився в 1649-му. Його обраницею стала колишня дружина Данила Чаплинського. Третьою обраницею та найбільшим коханням гетьмана була жінка на ім’я Мотрона. Вона так і не стала офіційною дружиною Хмельницкого: син Богдана, Тиміш, стратив Мотрону в 1651-му році, за підозрою в зраді та розпусті. Третій шлюб гетьман уклав із Ганною Золотаренко. Достеменно невідомо, чи були в пари діти.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter

Богдан хмельницький коротка біографія на українській мові 4 клас

Скачать богдан хмельницький коротка біографія на українській мові 4 клас fb2

Богдан Зиновій Хмельницький (народився 27 грудня (6 січня за новим стилем) — помер 25 липня (6 серпня за новим стилем) , у Чигирині) — шляхтич руський, реєстровий козак, військовий писар, з року — гетьман Війська Запорозького.  Що ж було історичним “рубіконом” для України?

Жодна подія, жодний народний вчинок і жодний національний герой не залишив такого яскравого сліду в українській історичній пам’яті, як гетьман Богдан Хмельницький. Про життя Богдана Хмельницького до року відомо дуже мало.

Богда́н (Зиновій) Михайлович Хмельни́цький (* 27 грудня (6 січня ) — † 27 липня (6 серпня) ) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, очільник Українського гетьманату (–). Реєстровий козак, військовий писар, з року — гетьман Війська Запорозького.

Організатор повстання проти панування шляхти в Україні, яке переросло у Національно-визвольну війну українського народу проти Речі Посполитої. Засновник козацької держави — Війська. Зиновий Богдан Михайлович Хмельницкий.

Родился 27 декабря года (6 января года) в Суботове (ныне Чигиринский район Черкасской области Украины) — умер 27 июля (6 августа) года в Чигирине. Гетман Войска Запорожского, полководец, политический и государственный деятель. Предводитель казацкого восстания, в ходе которого Запорожская Сечь и Левобережная Украина вошли в состав Русского государства. Богдан Хмельницкий родился 27 декабря года (6 января года по новому стилю) в селе Суботов — ныне это Чигиринский район Черкасской области Украины.

Отец — Михаил Хмельницкий, чигиринс. Історія державної влади > Видатні особи | Для юних громадян. Краткая биография Богдана Хмельницкого. Богдан-Зиновий Михайлович Хмельницкий. Краткая биография. Богдан-Зиновий Михайлович Хмельницкий ( — ) — гетман, государственный деятель, полководец. Богдан Хмельницкий родился 25 декабря года в селе Суботов (одна из версий) в семье сотника чигиринского полка Михаила Хмельницкого.  Краткая биография Крылова Краткая биография Александры Марининой и список произведений Жизнь и творчество Сергея Есенина Краткая биография Василия Шукшина Краткая биография Моцарта Краткая биография Чайковского.

Последние оценки: 4 5 3 5 5 5 5 3 3 4. Ваше мнение очень важно для нас. Оцените пожалуйста текст.

Батько Богдана, чигиринський підстароста Михайло Хмельницький, був на службі у коронного гетьмана Станіслава Жолкевського, а потім у його зятя Яна Даниловича. року він брав участь у поході Станіслава Жолкевського на Молдавію й загинув у битві з татарами під Цецорою. Матір Богдана була козачкою і, найімовірніше, звалася Агафією[5].

Згодом після смерті чоловіка вона одружилася зі шляхтичем і «королівським жовніром» Василем Шишка-Ставецьким (цей шлюб матері Богдана зі шляхтичем свідчить на користь її власного шляхетського походження), який пережив її й під час Хмельниччини служив у війську Р. Богдан Зиновій Хмельницький (народився 27 грудня (6 січня за новим стилем) — помер 25 липня (6 серпня за новим стилем) , у Чигирині) — шляхтич руський, реєстровий козак, військовий писар, з року — гетьман Війська Запорозького.  Що ж було історичним “рубіконом” для України?

Жодна подія, жодний народний вчинок і жодний національний герой не залишив такого яскравого сліду в українській історичній пам’яті, як гетьман Богдан Хмельницький. Про життя Богдана Хмельницького до року відомо дуже мало. Краткая биография Богдана Хмельницкого. Богдан-Зиновий Михайлович Хмельницкий.

Краткая биография. Богдан-Зиновий Михайлович Хмельницкий ( — ) — гетман, государственный деятель, полководец. Богдан Хмельницкий родился 25 декабря года в селе Суботов (одна из версий) в семье сотника чигиринского полка Михаила Хмельницкого.  Краткая биография Крылова Краткая биография Александры Марининой и список произведений Жизнь и творчество Сергея Есенина Краткая биография Василия Шукшина Краткая биография Моцарта Краткая биография Чайковского.

Последние оценки: 4 5 3 5 5 5 5 3 3 4. Ваше мнение очень важно для нас. Оцените пожалуйста текст.

doc, djvu, djvu, doc

Похожее:

Математика 4 клас моро ответы

Хімія 7 клас робочий зошит відповіді

Всесвітня історія 10 клас щупак і я морозова л в

Тестові завдання з музичного мистецтва 6 клас

7 клас нова програма біологія

Зошит для тематичного оцінювання з історії 9 клас

Богдан Хмельницкий: история о гетмане, которому удалось объединить украинские территории

Богдан Хмельницкий – реформатор и основатель украинской государственности. Именно он впервые придает термину «Украина» политическое звучание. Именно при его гетманстве Украина начинает отсчет как государство.

О единой и нераздельной Украине – вплоть до Перемышля и границ Киевской православной митрополии – неоднократно говорил и предшественник Богдана Хмельницкого – Петр Сагайдачный.

Гениальный украинский авиаконструктор, сделавший революцию в сфере авиации – читайте в предыдущем выпуске программы

Однако именно Богдану удалось заложить фундамент Гетманщины. А еще – сосредоточиться на том, чтобы освободить и объединить украинские территории, где проживали этнические украинцы. Впрочем, амбициозная гетманская политическая программа сформировалась не сразу.

Хмельницкий ввел массовые восстания

Сначала Хмельницкий в союзе с татарами молниеносно победил в битвах на Желтых Водах и под Корсунем. Там ему удается разбить коронное войско, а двух польских гетманов взять в плен.

Это вдохновило украинцев на дальнейшие масштабные восстания против польско-шляхетской власти. Они прокатились почти по всей территории Украины и впервые за несколько веков нашей истории освободительные восстания стали такими массовыми. На борьбу поднялись все – от казачества, крестьянства и мещан до шляхты и духовенства.

Иллюстрация «Битва под Пилявцами»

Однако даже после таких побед и колоссальной поддержки населения Хмельницкий еще не думает об Украине как государстве. Начиная восстание, Богдан преследовал ограниченную цель. Она касалась прежде всего узко сословных казачьих интересов.

И лишь в начале 1649 года гетман поставил перед собой другую цель – освободить от Речи Посполитой всю территорию, где проживали этнические украинцы, а также объединить ее в военно-территориальном устройстве Войска Запорожского. И определяющим в этом стала триумфальная встреча гетмана Войска Запорожского в Киеве.

Читайте также: За что Леонардо да Винчи получил мировое признание

2 января 1649 года Богдан Хмельницкий торжественно въезжает в Киев через Золотые ворота. Его почетно встречает многотысячная толпа во главе с иерусалимским патриархом Паисием и киевским митрополитом с духовенством.

Иллюстрация «Хмельницкий въехал в Киев через Золотые ворота»

Патриарх назвал казацкого предводителя «князем Руси». А спудеи Киево-Могилянской коллегии – «Моисеем, спасителем … народа русского с неволи Лядской, Богом данным, тому и Богданом названным». Триумфальная встреча Хмельницкого в Киеве красноречиво показала: начало нового казацко-Гетманского Государства заложено. Это изменило историю в Восточной и Центральной Европе и начало эпоху возрождения украинской государственности.

Богдан Хмельницкий является основателем украинской государственности

При Богдане Хмельницком Украина получила все признаки государственности. Впервые Хмельницкий создает структуры, которые работают сугубо на украинское государство. Это собственные вооруженные силы, таможенная, финансовая, почтовая, судебная службы, внутренняя и внешняя торговля. Деньги уже лежали в государственной казне, а не в королевской. А значит, шли на развитие молодого государства. Это красноречивый показатель полноценного функционирования казацкого государства.

Читайте также: Песок превращался в кровавое месиво: кто такие гладиаторы и почему некоторые бои приходилось останавливать

При Хмельницком Украина получила не только внутриполитическое признание, но и прочно утвердилась на международном уровне. Дипломатию Украинского государства признали многие страны мира – Австрийская и Османская империи, Бранденбургское курфюрство, Венецианская республика, Шведское королевство, Прусское герцогство, Валашское и Трансильванское княжество, Крымское ханство и другие.

Союз с Московским государством

1654 года Хмельницкий ищет союзника в войне с Речью Посполитой и заключает договор с Московским государством. Оно же стремилась отвоевать у Речи Посполитой потерянные территории. Так, на основе общего врага родился военный союз с Московией.

При этом за Гетманщиной оставались практически все автономные полномочия. Однако почти сразу Московия начала вести политику на их ограничение. И делала это, в том числе и прибегая к фальсификации Мартовских статей. Именно в них были выписаны основные права и вольности автономной Гетманщины.

Иллюстрация «Переяславская Рада»

Таким образом, Переяславская рада, на которой и обсуждали условия союза с Москвой, стала первой попыткой Москвы навязать Украине «русский мир» уже в 17 веке. И до сих пор РФ умалчивает сам факт древности украинской национальной идеи и желания украинцев возродить свою историю.

Зародыши украинской нации как этнического образования достигают времен великого переселения народов в 5-6 веках. Но официально, на политическом уровне, называться Украиной, украинским народом, украинцами мы стали именно во времена Хмельницкого. Поэтому сейчас украинской государственности не 28 лет, а по крайней мере 370 лет.

Битва под Берестечком | Польша [1651]

Берестечское сражение , (28–30 июня 1651 г.), военное столкновение, в котором король Польши Иоанн Казимир (правил 1648–1668 гг.) Нанес серьезное поражение вождю мятежных казаков Богдану Хмельницкому. .

В 1648 году Хмельницкий организовал восстание среди запорожских казаков, живших на берегу Днепра, против их польских правителей, которые пытались ограничить автономию казаков, уменьшив их численность, не давая им совершать прибыльные набеги на своих турецких и турецких жителей. Крымскотатарские соседи и принуждение их к крепостному праву.После ряда военных побед казаки добились от польского короля Зборовского договора (1649 г.).

Хотя это поселение давало большую степень автономии «реестровым» казакам (, т. Е. тем, что составляли привилегированный класс), оно не удовлетворило ни поляков, ни «незарегистрированных» казаков. В течение 18 месяцев боевые действия возобновились. Казаки формально были взяты под защиту турецкого султана (апрель 1651 г.) и были усилены вассалом султана, ханом крымских татар.В июне казацко-татарские войска выступили против поляков и вступили с ними в бой у Берестечко, на реке Стырь в Волыни к югу от Луцка. Войско казаков было примерно в три раза больше поляков. Но в разгар сражения татарский хан со своим войском покинул поле битвы. Это действие, которое некоторые историки описывают как предательское дезертирство, а другие — как маневр с целью создания еще одной линии обороны ближе к Днепру для защиты Киева от наступающей литовской армии, позволило малочисленной польской армии одержать победу над Польшей. Казаки.

Впоследствии побежденные повстанцы приняли новое мирное соглашение, заключенное в Бяла Церкев (28 сентября 1651 г.), которое сократило количество «зарегистрированных» казаков с 40 000 до 20 000 и лишило их права селиться и контролировать различные провинции, указанные в Зборовском договоре. Ни казаки, ни польский сейм (парламент) не приняли новый договор, и в январе 1654 года казаки решили признать сюзеренитет русского царя и включить свою общину в Московское государство (Переяславская уния).

Получите подписку Britannica Premium и получите доступ к эксклюзивному контенту. Подпишитесь сейчас

Хмельницкий, Богдан (ок. 1595–1657) | Encyclopedia.com

ХМЕЛЬНИЦКИЙ, БОГДАН (ок. 1595–1657), гетман Запорожского казачьего войска (1648–1657) и основатель Гетманщины (казацкого государства). Хмельницкий родился в семье мелкого православного дворянина и получил иезуитское образование. Хмельницкий участвовал в битве при Чекоре (1620 г.) и был взят в плен в Стамбул на два года.Он записался в Чигиринский казачий полк возле своего родового владения Суботов и во время казачьих восстаний 1637–1638 годов стал военным канцлером Запорожского войска, подписав капитуляцию 27 декабря 1637 года. Возможно, он служил в казачьих наемных войсках в Франция в 1644 году. В 1646 году в качестве капитана Чигиринского полка он сопровождал казачью делегацию к королю Владиславу IV Вазе (правил 1632–1648 гг.), Который стремился склонить казаков к своим секретным планам войны с османами.

Жизнь Хмельницкого как закоренелого казака резко изменилась в 1647 году из-за личного и имущественного спора с слугой магната. Хмельницкий не нашел компенсации за захват его имения и был арестован в ноябре 1647 года. Он сбежал и бежал в традиционную казачью крепость, или сич, , где в феврале 1648 года был провозглашен гетманом. Польский режим в его пользу и пришел к соглашению с Крымским ханством, которое обеспечивало кавалерийскую поддержку казачьей пехоте.В мае Хмельницкий разбил посланные за ним польские войска. Смерть короля в том же месяце привела к кризису Речи Посполитой, выборной монархии.

Хотя некоторые историки считают, что с самого начала Хмельницкий стремился свергнуть польское владычество, на начальном этапе восстания его требования были сосредоточены на правах казачества. На протяжении 1648 года, когда на большей части Украины царила социальная война и элита Содружества вступала в фракционную борьбу из-за выборов, Хмельницкий энергично организовал вооруженные силы и управление территорией, которую он контролировал.Разгромив в сентябре то, что осталось от сил содружества, силы Хмельницкого достигли предела украинской этнической территории и повлияли на избрание Иоанна II Казимира Васы (Ян II Казимеж; правил в 1648–1668 годах) в качестве сторонника мира. В конце года Хмельницкий двинулся на восток, войдя в древнюю украинскую столицу Киев, где духовенство и другие жители приветствовали его как Моисея и освободителя от «польского рабства». Он объявил о своих планах по освобождению русинского (украинско-белорусского) народа и заявил, что Бог воскресил его самодержцем Руси.Эти заявления о намерениях стать правителем нового государства могли быть разрешены только военной победой. Зборовское сражение (август 1649 г.) оказалось безрезультатным из-за дезертирства крымчан. хана, которого смущала восходящая власть. Хмельницкий был признан гетманом с широкими привилегиями, прежде всего вождем 40-тысячного казачьего войска. Но это далеко не соответствовало его прежним чаяниям и поставило под угрозу его положение, потому что массы отвергли условия и нападения его татарских союзников.

С середины 1649 года Хмельницкий стремился сохранить вместе громоздкую коалицию, поддерживающую его на Украине, в то время как он искал иностранных союзников и защитников от содружества в программе по укреплению своего правления. Первоначально Османская империя казалась наиболее вероятным источником, и гетман стремился создать династию, женив своего сына Тимиша на дочери молдавского господара, османского вассала. Побежденный поляками при Берестечке (июнь 1651 г.), Хмельницкий, в свою очередь, нанес поражение полякам в июне 1652 г. в экспедиции, чтобы выдать замуж своего сына.Его политика на Балканах в конечном итоге закончилась разорением и смертью его сына (сентябрь 1653 г.). Затем Хмельницкий более серьезно обратился к московскому царю, дав ему присягу на верность в январе 1654 года в Переяславе, но не получив от него присяги. Удерживая гораздо большую власть в Украине, чем оговоренные условия, Хмельницкий разочаровался в Московии, особенно после перемирия между Московией и Содружеством в ноябре 1656 года. Он присоединился к коалиции со Швецией и Трансильванией против содружества (и московских желаний), но известие о провале трансильвано-украинского вторжения дошло до него на смертном одре.

Основной проблемой Хмельницкого в последние годы его жизни был вопрос о наследовании, потому что его оставшийся сын Юрий был слабой фигурой. Первоначально его сменил Юрий, но вскоре Войско обратилось к своему канцлеру Ивану Выговскому.

За десять лет гетману удалось создать эффективную армию и гражданскую администрацию и превратить свою столицу Чигирин в центр международной дипломатии. Однако Хмельницкий не нашел безопасного места для Гетманщины в Восточноевропейское государственное устройство или способ предотвращения иностранного вмешательства в казачьи дела.Его современные и последующие оценки разошлись: одни видели в нем блестящего государственного строителя и дипломата, равного Оливеру Кромвелю (1599–1658) или Арман-Жану дю Плесси, кардиналу Ришелье (1585–1642), в то время как другие считали его таковым. химерический, опрометчивый (прежде всего в условиях переговоров с Московией), склонный к приступам пьянства и даже деспотический деспот, подобный Тамерлану (Тимур; 1336–1405) или Бату-хану (умер в 1255 году). Украинская историография XVIII века создала культ Хмельницкого как основателя Гетманщины.В XIX веке мнения разошлись: украинский национальный поэт Тарас Шевченко (1814–1861) упрекал его в соглашении с русскими. Советская историография, начиная с 1950-х годов, хвалила его за «воссоединение» Украины и России. В еврейской традиции он обвиняется в убийстве евреев во время восстания. Он занимает видное место в историческом воображении Польши как враг польского государства.

См. Также Казаки ; Хмельницкое восстание ; Польша-Литва, Речи Посполитой, 1569–1795 ; Украина.

БИБЛИОГРАФИЯ

Грушевский, Михаил. История Украины-Руси. Том. 8. Перевод Марты Д. Олиник. Эдмонтон и Торонто, 2002.

Сысин, Франк Э. «Образ Богдана Хмельницкого в украинской историографии со времен независимости». В Украина, под редакцией Питера Джордана и др., Стр. 179–188. Wien, 2001.

——. «Меняющийся образ гетмана: к 350-летию Хмельницкого восстания». Jahrbücher für Geschichte Osteuropas 46 (1995): 531–545.

——. «Борьба с героем: Грушевский против Хмельницкого». Гарвардское украиноведение 22 (1998): 589–609.

——. «Политические миры Богдана Хмельницкого». Palaeoslavica 10, нет. 2 (2002): 197–209.

Вернадский Георгий. Богдан, гетман Украины. Нью-Хейвен, 1941.

Франк Е. Сысин

Оспариваемое наследие украинского воина Богдана Хмельницкого

История в Центральной и Восточной Европе редко бывает простой.Наследие вождя казаков Богдана Хмельницкого — героя для одних, предателя для других — это лишь один пример, увлекательный тематический анализ того, как история часто отражает настоящее.

Перед знаменитым Софийским собором Киева возвышается величественный памятник казаку 17 века гетману Богдану Хмельницкому.

Широко известный как один из отцов-основателей украинской нации, его образ занимает значительную часть украинского культурного наследия: города по всей стране могут похвастаться площадями, парками и улицами, посвященными ему.Действительно, город — Хмельницкий — носит его имя, а его лицо украшает купюру в пять гривен.

---

---

Несмотря на это, наследие Хмельницкого — сложное и неоднозначное наследие. Хотя Хмельницкий почитается за восстание против Речи Посполитой и закладывает основы украинской идентичности, украинские националисты также осуждают его за Переяславский мирный договор 1654 года, в котором украинские казаки присягали на верность московскому царю. Это подготовило почву для возможного включения большей части территории современной Украины в состав Российской империи.

Для поляков восстание Хмельницкого стало важным фактором в резком завершении Золотого века Речи Посполитой и последующих лет конфликтов и раздоров, известных как Всемирный потоп, закончившийся распадом союзного государства. Для еврейских общин Восточной Европы образ Хмельницкого еще более негативен: для них он представляет собой одного из длинных угнетателей еврейского народа.

По словам украинского историка Михайло Грушевского, «личная биография Хмельницкого так же коротка на конкретных проверяемых фактах, как и неизмеримо длинна на легендах, которые его окружали… что делает его любимым героем всевозможных сказок и вымыслов, а затем и поэтических произведений. и художественная литература тоже.”

Здание нации

В некотором роде эта разнообразная историография инкапсулирует бурный и часто чрезвычайно жестокий процесс построения нации в Европе, который часто перерастал в этнические и межрелигиозные конфликты, делая основные события и цифры эпохи несколько двусмысленными. Хмельницкий и его восстание не исключение.

Хмельницкий родился в 1595 году в городе Суботов, Украина, в семье мелких казацких помещиков. Казаки были кастой людей, часто смешанной славяно-тюркской национальности, которые были потомками крепостных, бежавших из рабства в «дикие степи» юга Украины.Эти группы, охваченные набегами рабов из Крымского ханства, в конечном итоге приобрели все более милитаристский характер и часто вступали в союз с Речью Посполитой против тюркских мусульманских королевств в регионе.

Большая часть современной Украины находилась под властью Речи Посполитой с тех пор, как княжество Киевская Русь было разрушено монгольскими нашествиями 13 века. Многие из украинских православных крестьян, которых тогда называли русинами, были заключены в крепостное право в католическом королевстве.На практике их состояние было сродни рабству. Более того, православные христиане не получали политического представительства и были маргинализованы строго католическим государством.

Апрель 2021 года отмечает 373-ю годовщину события, которое безвозвратно изменило украинскую историю. Хмельницкий вступил в личный спор с Даниилом Чаплинским, староста (славянский титул, родственный царскому административному чиновнику) его местного региона.

Факты неясны: одни утверждают, что спор был из-за собственности, другие — из-за привязанностей жены Хмельницкого, Елены.

В любом случае собственность Хмельницкого подверглась рейду и была захвачена представителями польской короны. Его сын был сильно избит и вскоре умер. Хмельницкий обратился в вышестоящие инстанции, но его протесты остались без внимания.

Впоследствии Хмельницкий стал встречаться с разными казачьими вождями. Понимая глубокое недовольство православного населения — как среди казаков, жаждущих большей автономии, так и среди украинских крестьян, раздавленных пятой крепостного права, — Хмельницкий пришел к убеждению, что пришло время для вооруженного восстания.

Гетьманская

В декабре 1647 года он возглавил небольшой отряд казаков для разоружения небольшого польского гарнизона в современной Запорожской области и нанес решительный удар в контратаке роялистов.

В 1648 году Хмельницкий был избран гетманом , высшим воинским званием, на совете казаков. За несколько месяцев украинское восстание, благодаря союзу с Крымским ханством, охватило большую часть территории современной Украины, захватив города Киев, Чернигов и Львов.

Война завершилась битвой при Зборове, где 25-тысячная польско-литовская армия была разгромлена объединенными украинско-крымскими войсками во главе с Хмельницким и ханом Исламом Гирей из Крыма. Это привело к подписанию Зборовского мирного договора, который предоставил казакам значительную автономию и запретил королевские вооруженные силы, польско-литовскую шляхту и (в основном евреев) королевских администраторов с украинских земель.

Однако вскоре военные действия возобновились. На этот раз украинцы, сражаясь без своих старых крымских союзников, потерпели тяжелое поражение в битве под Берестечком.Впоследствии польско-литовская корона восстановила контроль над большей частью территории, утраченной во время восстания 1648 года.

Берестечко подорвал моральные и боевые способности украинцев, которые мало что могли сделать, чтобы противостоять возвращению польско-литовского владычества. На этом фоне Хмельницкий в 1654 году подписал роковой Переяславский мирный договор: решив, что союз с православным царством Московии предпочтительнее жизни под властью католиков, Хмельницкий принес присягу на верность московскому царю.

В последующие годы польско-литовское господство сменилось господством России — Московия расширилась против своих ослабевших соседей и осуществила свою мечту об объединении восточнославянских народов, составлявших Киевскую Русь.

То, что Хмельницкий передал Украину русским, является предметом серьезных споров в современном дискурсе. Нынешний Государственный гимн Украины основан на строчках из украинского стихотворения XIX века « Ще не вмерла Украина », но опускает следующую строчку: О Богдан, Богдан / Великий наш гетман! / С какой целью ты отдал Украину / злой Москаль .( Москаль — уничижительный украинский термин для русских).

Эти строки демонстрируют широкое двойственное отношение к Хмельницкому, признанному великим лидером, но осужденному за его сотрудничество с царем.

В еврейской историографии Хмельницкий представляет собой образ жестокого тирана, известного как Хмиэль Злой. Евреи прибыли как беженцы в Речь Посполитую после изгнания из Испании после Реконкисты. Там Содружество приветствовало их с распростертыми объятиями и часто использовало их в качестве администраторов владений короны и дворян на периферии Содружества.

Из-за изначально несправедливой природы крепостного права евреи оказались прямо на пути украинского гнева. Во время восстания украинцы совершили ужасную резню против еврейского гражданского населения и правительственных чиновников (а также католиков поляков и литовцев) на всей территории современной Украины. Согласно некоторым еврейским хроникам той эпохи, число погибших достигло 100 000 человек, что стало началом многих периодов испытаний, которые еврейской общине в этом регионе пришлось бы выдерживать веками.

Еврейские летописцы сравнивают Хмельницкого с Аманом и Амалеком, двумя главными врагами древних израильтян в Ветхом Завете.

Единство и братство

Российская Империя пыталась представить Хмельницкого как символ единства и братства народов России и Украины. Памятник Хмельницкому в центре Киева был введен в эксплуатацию в 1863 году и завершен в 1888 году при царском правительстве. Художнику Михаилу Микешину было поручено создать статую, изначально задуманную для изображения представителей побежденных врагов украинского восстания — польского сеньора, католического священника и арендатора-еврея — раздавленных копытами лошади Хмельницкого.

Однако даже печально известное реакционное царское правительство отвергло первоначальные планы Микешина из-за явной ксенофобии и сектантства. Советские власти, особенно после реабилитации казачества в 1930-х годах, продолжали использовать Хмельницкого как объединяющий символ — это встревожило некоторых советских интеллектуалов, особенно более ортодоксальных марксистов, которые увидели в этом возврат к реакционному строительству национального государства.

В 1954 году, к 300-летию Переяславского мирного договора, Никита Хрущев передал управление Крымом Украинской ССР и изменил название города Проскуров на Хмельницкий.Его имя город носит и по сей день.

Тем не менее, сегодня украинцы во многом положительно относятся к казачьему гетману . Опрос, проведенный в 2018 году украинской социологической группой «Рейтинг», показал, что 73% украинцев положительно относятся к Хмельницкому. В 2005 году Виктор Ющенко, один из лидеров «оранжевой революции», был приведен к присяге в качестве президента, держа в руках булаву, принадлежавшую Хмельницкому.

Споры об истинном наследии Хмельницкого будут продолжаться многие десятилетия, а может быть, даже столетия, когда более яростные националисты будут придерживаться мнения о нем как о предателе.Это мнение особенно распространено в Западной Украине, где больше католиков и людей, которые положительно относятся к годам Речи Посполитой. Еврейская община, конечно, по-прежнему считает его одним из длинного списка демагогов, жестоко обращавшихся с еврейским народом в Европе.

Несмотря на это, восстание произошло так давно, что имидж Хмельницкого можно изменить в соответствии с теми идеалами, которые продвигает нынешнее правительство.

По словам советского историка Михаила Покровского, «история — это современная политика, спроецированная на прошлое».Поскольку Украине не хватает бесспорных героев, образ Хмельницкого можно, по крайней мере, использовать для пропаганды стремления украинцев к свободе.

---

В отличие от многих новостных и информационных платформ, Emerging Europe можно читать бесплатно, и всегда будет. Здесь нет платного доступа. Мы независимы, мы не связаны и не представляем какие-либо политические партии или бизнес-организации. Мы хотим самого лучшего для развивающейся Европы, ни больше, ни меньше. Ваша поддержка поможет нам и дальше распространять информацию об этом удивительном регионе.

Здесь вы можете внести свой вклад. Спасибо.

Хмельницкое восстание, образ евреев и формирование украинской исторической памяти на JSTOR

Abstract

В этой статье прослеживается развитие стандартного образа еврея в украинском историческом нарративе раннего Нового времени. Согласно этому образу, еврей был хищным, умышленным, а иногда даже независимым эксплуататором украинского народа, который властвовал над ним, контролируя и открыто насмехаясь над единой истинной православной верой.Элементы этого образа присутствовали в семнадцатом веке, но он укрепился только в конце восемнадцатого, после возобновления униатской проблемы, сохраняющейся актуальности польского вопроса и, после раздела Польши, возникновения еврейский вопрос. Поскольку тот же самый образ присутствовал и в украинской народной культуре, в статье кратко рассматривается этот жанр и его связь с письменной традицией. Наконец, в статье дается несколько указаний на то, как этот ранний современный образ вошел в современную украинскую историческую память.Хотя к началу ХХ века ведущие украинские интеллектуалы отвергли такой стереотип, его воплощение в украинской исторической памяти будет трудно изменить.

Journal Information

Цель Jewish History, единственного англоязычного издания, посвященного исключительно истории и евреям, — расширить границы исторической литературы о евреях. Еврейская история публикует статьи в области истории, но также и во вспомогательных областях искусства, литературы, социологии и антропологии, где эти области и собственно история пересекаются.Разнообразный личный и профессиональный опыт авторов еврейской истории, поистине интернациональное общение, обогатили журнал и предложили читателям новаторские эссе, а также специальные выпуски по темам, предложенным приглашенными редакторами: женщины и еврейское наследие, евреи латыни. Америка и еврейское самовосприятие — вот лишь некоторые из них.

Информация об издателе

Springer — одна из ведущих международных научных издательских компаний, издающая более 1200 журналов и более 3000 новых книг ежегодно, охватывающих широкий круг предметов, включая биомедицину и науки о жизни, клиническую медицину, физика, инженерия, математика, компьютерные науки и экономика.

Богдан Хмельницкий — Academic Kids

Богдан Хмельницкий — Academic Kids

От академических детей

В Википедии нет статьи с таким точным названием.

---

• Если вы создавали эту страницу в последние несколько минут, а она еще не появилась, она может не отображаться из-за задержки в обновлении базы данных. Попробуйте очистку ( https: // academickids.com: 443 / encyclopedia / index.php? title = Bohdan_chmielnicki & action = purge ), в противном случае подождите и проверьте еще раз позже, прежде чем пытаться воссоздать страницу.
• Если вы ранее создавали статью под этим заголовком, она могла быть удалена. Просматривайте кандидатов на скорейшее удаление по возможным причинам.

Навигация

Академическое детское меню

• Искусство и культура
  • Art ( http: // www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Art )
  • Архитектура ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Architecture )
  • культур ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Cultures )
  • Музыка ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Music )
  • Музыкальные инструменты ( http://academickids.com/encyclopedia/index.php/List_of_musical_instruments )

• Биографии ( http: // www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Biographies )
• Клипарт ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Clipart )
• География ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Geography )
  • Страны мира ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Countries )
  • Карты ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Maps )
  • Флаги ( http: // www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Flags )
  • Континенты ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Continents )
• История ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/History )
  • Древние цивилизации ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Ancient_Civilizations )
  • Промышленная революция ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php / Industrial_Revolution )
  • Средневековье ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Middle_Ages )
  • Предыстория ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Prehistory )
  • Возрождение ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Renaissance )
  • Хронология ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Timelines )
  • США ( http: // www.academickids.com/encyclopedia/index.php/United_States )
  • Войны ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Wars )
  • Всемирная история ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/History_of_the_world )

• Человеческое тело ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Human_Body )
• Математика ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php / Математика )
• Ссылка ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Reference )
• Наука ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Science )
  • Животные ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Animals )
  • Aviation ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Aviation )
  • Динозавры ( http: //www.academickids.ru / энциклопедия / index.php / Динозавры )
  • Земля ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Earth )
  • Изобретения ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Inventions )
  • Physical Science ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Physical_Science )
  • Растения ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Plants )
  • Ученые ( http: // www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Scientists )
• Социальные исследования ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Social_Studies )
  • Антропология ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Anthropology )
  • Экономика ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Economics )
  • Правительство ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Government )
  • Религия ( http: // www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Religion )
  • Праздники ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Holidays )
• Космос и астрономия
  • Солнечная система ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Solar_System )
  • планет ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Planets )
• Sports ( http: //www.academickids.ru / encyclopedia / index.php / Sports )
• Хронология ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Timelines )
Погода
• ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Weather )
• Штаты США ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/US_States )

---

Информация

• Домашняя страница ( http://academickids.com/encyclopedia/index.php )
• Свяжитесь с нами ( http://www.academickids.com/encyclopedia/index.php/Contactus )

---

11 фигур в истории, которые знает каждый украинец

Памятник Богдану Хмельницкому | © Тимченко Виктор / WikiCommons

История Украины богата выдающимися личностями, о которых местные жители узнают и которыми гордятся. Эти великие люди внесли свой вклад в формирование современного государства, сделали культуру богатой и разнообразной и представили миру ряд невероятных изобретений.Прочтите наш гид и познакомьтесь с цифрами, которые знает и любит каждый украинец.

Владимир Великий определенно украинская фигура, которой все гордятся. Он известен как Креститель, Красное Солнце и Святой и был правителем Киевской Руси. Он открыл новую страницу истории государства. Благодаря его усилиям Киевская Русь была обращена в христианство в водах Днепра в 988 году. Владимир Великий первым чеканил свои монеты, на которых он поставил свой знак — трезубец. Сегодня этот знак является гербом Украины.

Памятник Владимиру Великому | © alexkrasovsky / Pixabay

Все украинцы искренне гордятся Николаем Леонтовичем (Николай Леонтович 1877-1921), который представил всем рождественскую песню «Щедрик» (англоязычная версия известна как «Колокольня»). мир . Всю сознательную жизнь украинский композитор создал пять строк песни, мелодия которой стала мировой классикой.

Именно Богдан Хмельницкий, первый гетман (правитель) казачьего государства, возглавил первое успешное восстание за независимость Украины.В 1694 году во время Переяславского Собора он заключил договор с Московским царством и смог получить свободу для Украины от Речи Посполитой.

Памятник Богдану Хмельницкому | © Анисков / WikiCommons

Михаил Драгоманов был лидером украинской общественной мысли XIX века. Он сообщил миру об угнетении украинского языка и культуры Российской империей (Эмс Указ был секретным указом, принятым в 1876 году, запрещающим печатать и публиковать украинские тексты).Он организовал научный и литературный коллектив Громада, и выступил с этой проблемой на Парижском литературном конгрессе 1878 года.

Тарас Шевченко был великим поэтом, прозаиком, драматургом, художником, политическим и общественным деятелем Украины. В своих произведениях Шевченко мечтал о временах, когда его Родина станет независимым суверенным государством. Неудивительно, что многие стихи и песни Шевченко превратились в народные песни. Его сборник стихов Кобзарь (1840) переведен более чем на 100 языков, а памятники в его честь установлены в 35 странах мира.Его изображение — символ свободы для украинцев.

Памятник Тарасу Шевченко | © Neovitaha777 / WikiCommons

По всей Украине Иван Франко (1856-1916) известен как блестящий писатель и выдающийся деятель освободительного движения. Наряду с его наводящими на размышления стихами и романами наследие Франко стало неотъемлемой частью украинской культуры. В 1915 году он был номинирован на Нобелевскую премию, но умер, не успев получить ее.

Великий украинский философ, поэт и педагог, Григорий Сковорода был не только создателем пейзажной лирики (жанр поэзии, отражающей отношение автора к природе), но и внесшим вклад в работы древнегреческих философов, посвященных местным стихам. культура и академическое образование.Сковорода (1722–1794) создал концепцию внутреннего труда, которая упростила понимание пути достижения счастья. Другими словами, он утвердил идею «любить то, что делаешь, и делать то, что любишь».

Памятник Григорию Сковороде | © Щербинин Юрий / WikiCommons

Степан Бандера — один из главных идеологов движения за независимость Украины первой половины ХХ века. Он жил в то время, когда Западная Украина принадлежала Польше. Угнетение прав украинцев спровоцировало у молодого националиста желание протестовать.В результате жизнь Бандеры была наполнена серией ужасных событий: концентрационные лагеря, убийства, тюремное заключение и последствия с работой вместе с повстанцами, и это лишь некоторые из них. Хотя многие факты его биографии до сих пор окутаны загадочной дымкой, он остается символом борьбы за суверенитет.

Памятник Степану Бандере | © Николай Василечко / WikiCommons

Несмотря на то, что многие народы считают Игоря Сикорского своим родным, изобретатель родился в Киеве и несколько лет учился в Политехническом институте (ныне КПИ им. Игоря Сикорского), где впервые начал проектировать первый вертолет.Именно Сикорский разработал первый в мире вертолет и многомоторный самолет под названием Grand и Илья Муромец. Позднее его проекты легли в основу разработки всех пассажирских, военных и грузовых самолетов.

Михаил Грушевский имел множество заслуг — он был историком, ученым, литературным критиком, социологом, публицистом, писателем, общественным и политическим деятелем. Он получил известность благодаря своим фундаментальным исследованиям по краеведению, которые он опубликовал в своей работе « История Украина-Русь », на выполнение которой у него ушло три десятилетия.Более того, в эти годы ученый возглавлял первый национальный парламент (Центральную Раду) Украинской Независимой Республики. В связи с этими событиями многие граждане считают Грушевского первым президентом суверенного государства.

Михаил Грушевский | © n. / WikiCommons

Нестор Махно (1888–1934) был отцом анархизма и главным революционером в истории Украины. Он прославился еще при жизни, поскольку был политиком, который учитывал коренные интересы крестьянства (тогдашнего большинства населения Украины).Его последователи прозвали его «Отец» ( Батько на украинском языке) в знак необычайного уважения, которое они испытывали к нему. Его почитали как защитника, учителя и спасителя людей.

краткая биография, политика, годы правления

Одна из самых неоднозначных личностей в истории Украины — Юрий Хмельницкий. Сын великого Богдана получил оценку историков, которая сильно расходилась в зависимости от их идеологической позиции. Но все они согласны с тем, что сын по своим способностям намного уступал отцу.Биография Юрия Хмельницкого будет предметом нашего рассмотрения.

Детство

Юрий Хмельницкий родился около 1641 года в поселке Суботов близ Чигирина в семье маленького украинского дворянина Богдана (Зиновия) Хмельницкого и Анны Семеновны Сомко, сестры будущего соотечественника Якова Сомко. Кроме него в семье было еще семеро детей: 3 мальчика и 4 девочки.

О ранних годах жизни Юрия практически ничего не известно, кроме того, что он жил с отцом и матерью на родном хуторе.

Жизнь семьи Хмельницких и всей Речи Посполитой коренным образом изменилась после 1647 года, когда Суботов совершил набег с разбойным нападением личного врага богданского дворянина Данила Чаплинского. Он разорил имение, когда глава семейства отсутствовал дома, и полусмертно выпороть одного из своих сыновей.

Освободительная война

Не найдя легитимного правительства у дворянина Б. Хмельницкого в начале 1648 года, в Украине вспыхнуло народное восстание против польского владычества.Главной движущей силой восстания было запорожское казачество, гетманом которого в том же году был избран Богдан-Зиновий.

Первые успехи восстания произвели впечатление, так как казачьему войску в союзе с крымскими татарами удалось взять под контроль большую часть современной Украины. Но все же политик Богдан Хмельницкий оказался не таким уж изощренным и из-за игры и серии предательств 1651 г. заключил невыгодный Белоцерковский мир, означавший потерю значительной части территорий.

Богдан Хмельницкий понял, что без сильного он войну не выиграет. На Переяславской Раде в январе 1654 г. было согласовано решение о принятии подданства русским царем. После этого Россия вступила в войну с Речью Посполитой.

Юрий Хмельницкий, в отличие от своего старшего брата Тимоша, в силу юного возраста непосредственного участия в боевых походах не принимал. После гибели Тимоса в 1653 году во время похода в Молдову Юрий остался единственным сыном Богдана Хмельницкого, так как его братья умерли еще раньше.Его отправил отец учиться в Киевский коллегиум.

После окончания школы в шестнадцатилетнем возрасте при участии отца Юрий Хмельницкий был объявлен гетманом. То есть Богдан был тем, кто готовился унаследовать власть после своей смерти, которая произошла в 1657 году от инсульта.

После смерти отца

Шестнадцатилетний Юрий после внезапной смерти отца не был готов взять власть Хотя часть казаков провозгласила его гетманом, но на Чигиринской Раде старшина выбрал старшего писаря (аналог канцлер Европы) Иван Выговский.Юрий Богданович был вынужден отказаться от власти в пользу более опытного кандидата.

Иван Выговский с первых дней вел независимую от России государственную политику. Он считал, что русский царь нарушил первоначальное соглашение о унии. Выговский пошел на сближение с Речью Посполитой, что было воплощено в заключении Гадячского договора 1658 года. Он предусматривал включение Украины (Великого княжества Российского) в Речи Посполитой на равных с Польшей и Литвой.

Этот договор привел к расколу в рядах казаков. Значительная часть представителей старшинства и простого казачества выступала против сближения с Польшей и оставалась верной русскому царю. Раскол привел к тридцатилетней гражданской войне на Украине, период которой был назван Руиной. В ходе боевых действий между русской армией, получившей поддержку со стороны верных царю казаков, и войсками Выговского, последний потерпел поражение и в 1659 году был вынужден бежать в Польшу.

Второй гетман

После бегства Выговского казачьи офицеры решили избрать нового гетмана. Одним из самых активных сторонников низложения Выговского был дядя его матери, полковник Яков Сомко, который сам занял место главы казачества. Но главным претендентом был сын великого Богдана, восемнадцатилетний Юрий. Слава отцу была его козырной картой. А на Раде 1659 года в Белой Церкви Юрий Хмельницкий был утвержден на пост гетмана. Годы правления этого гетмана (1659 — 1685) совпали с кровавым периодом Руин.Следует отметить, что для обеспечения своего избрания Юрий направил в Белую Церковь доверенное лицо своего отца Ивана Брюховецкого, который в будущем станет гетманом на Левобережной Украине.

На новой Раде принято решение о подаче иска к русскому царю о наделении казачества полномочиями. В частности, были подняты вопросы об усилении власти гетмана и автономии Украинской церкви. Но ходатайство было отклонено царским воеводой Трубецким.Он также потребовал нового собрания, на котором права казаков были еще более ограничены по сравнению со временами Богдана Хмельницкого.

Раскол Малороссия

В 1660 году русские войска во главе с Бояром Шереметевым выступили против войск Речи Посполитой. Юрий Хмельницкий должен был присоединиться к губернатору со своими казаками, но колебался из-за трусости. Он опоздал и сам был окружен польскими войсками, которые уже успели осадить Шереметьево.

Под давлением мастеров Юрий был вынужден подписать новый контракт с Содружеством.По месту составления он назывался Слободищенским трактатом. Этот договор во многом был похож на Гадячский, но уже предоставлял меньше свободы украинскому населению, в частности, не предусматривал автономии. Юрий Хмельницкий был вынужден признать себя подданным польского короля.

Этот факт не понравился значительным частям старшины и казаков. Они отказались подчиняться Юрию и избрали гетманом чин полковника Сомко, которого поддерживало Русское царство.Под контролем Юрия Хмельницкого осталась только Правобережная Украина. Таким образом, в течение ста лет Малороссия была фактически разделена на две части: правобережная часть признавала поочередно польское и османское владычество, а левый берег признавал власть русского царя.

Новые неудачи

Пытаясь вернуть себе власть над всей территорией Малороссии и опираясь на поддержку Речи Посполитой, Юрий Хмельницкий начал поход на Левый берег. Сначала ему это удалось частично, но после того, как к Сомко подошли подкрепления в виде русских войск во главе с боярином Ромодановским, правобережный гетман потерпел сокрушительное поражение под Каневом летом 1662 года.

Остановить русские войска Хмельницкий мог только заключив союз с крымским ханом. Так что победа не была его заслугой. Как показал свою полную несостоятельность полководец Юрий Хмельницкий, его политика потерпела поражение, слава отца уже не могла обеспечить авторитет правобережного гетмана. Поэтому в конце 1662 года он был вынужден отказаться от власти в пользу полковника Павла Тетери и стал монахом под именем брата Гедеона.

Заключение

Но на этом злоключения сына Богдана Хмельницкого закончились.Павел Тетерия заподозрил его в желании снова занять место гетмана и поэтому заключил Юрия в 1664 году во Львовскую крепость. Только после смерти гетмана в 1667 году Хмельницкий был освобожден и стал жить в Уманском монастыре.

Участвуя в Казачьей Раде в 1668 году, Юрий Хмельницкий первоначально поддержал протурецкую ориентацию нового правобережного гетмана Петра Дорошенко, принявшего османское подданство, но затем перешедшего на сторону своего соперника Михаила Ханенко.

В одном из сражений с татарами Юрия попали в плен и отправили в Стамбул. Однако турецкое заточение бывшего гетмана было относительно комфортным.

Снова гетман

После того, как Петр Дорошенко отказался от гетманства и перешел в российское подданство, стало понятно, почему турки лояльны Юрию Хмельницкому. Султан считал его резервным кандидатом на пост гетмана. Действительно, с точки зрения турок, сын Богдана идеально находился на этой позиции.Характеристика Юрия Хмельницкого позволяла говорить о том, что этот слабохарактерный человек в полной мере будет действовать в том направлении, в котором требовались турки, ведь от него вряд ли можно было ожидать каких-то самостоятельных действий.

Итак, в 1876 году Юрий снова был назначен гетманом, на этот раз турецким султаном. Он участвовал в походе турок на Чигирин, а затем сделал своей резиденцией город Немиров.

Казнь

Не умея толком управлять украинскими землями, Юрий Хмельницкий стал устраивать казни своих подданных.Эти события выставляют портрет Юрия Хмельницкого в плохом свете. Краткий срок полномочий гетмана закончился в 1681 году, когда турки сослали его на один из островов Эгейского моря.

Есть версия, что Юрий Хмельницкий был назначен турками гетманом еще раз — в 1683 году. Но он, как и прежде, продолжил эксцессы. Это возмутило турецкого пашу, который привез Юрия в Каменец-Подольский, где казнил в 1685 году.

Общая характеристика

Юрий прожил довольно тяжелую и трагическую жизнь Хмельницкого.Краткая биография этого человека рассмотрена нами. Надо сказать, что большинство историков сходятся во мнении, что это был слабый, несчастный человек, долгое время находившийся в заключении. Можно сказать, что Юрий Хмельницкий стал игрушкой внешнеполитических интересов. Это не могло не сказаться на его психике, что к концу жизни привело к необоснованным казням его подданных.

В то же время нужно сказать, что нам пока относительно мало известно о мотивах действий этого человека.